ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/4924/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Н. М. Губенко, І. В. Ткач
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Магістраль"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р.
у складі колегії суддів: О. В. Агрикова - головуючий, О. О. Хрипун, М. Г. Чорногуз
та на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2018р.
суддя: Т. В. Васильченко
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Магістраль"
до
1. Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"
про визнання правочинів недійсними
за участю представників учасників:
позивача: Ціпар С.М .
відповідача-1: Куценко О.В.
відповідача-2: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Магістраль" (далі - ТОВ "Техно-Магістраль", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач-1) та приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", відповідач-2) про визнання правочинів недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір фінансового лізингу №DNH2FLO6572 від 08.04.2016р., укладений між ТОВ "Техно-Магістраль" та ПАТ КБ "Приватбанк" та договір добровільного страхування наземного транспорту №DNH0UA -16385S2 від 08.04.2016р., укладений між ТОВ "Техно-Магістраль" та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права та законні інтереси позивача.
Позивач зазначає, що при укладенні оспорюваних договорів він був введений в оману зі сторони відповідачів, зокрема в частині того, що ПАТ КБ "Приватбанк", передаючи майно в лізинг, не був його власником.
Крім того, позивач наголошує на тому, що умовами договору встановлено право лізингодавця змінювати розмір лізингового платежу при коливанні валютного курсу; ПАТ КБ "Приватбанк" відкрив не клієнтський рахунок для сплати позивачем лізингових платежів, а транзитний пасивний рахунок для обліку "іншої кредиторської заборгованості".
Також, позивач вказує, що договір страхування не був направлений на реальне настання правових наслідків, оскільки укладений раніше дати передачі майна в лізинг та оплати страхової суми.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2018р. у справі №910/4924/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р., відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Техно-Магістраль".
Судові рішення мотивовані не доведенням позивачем наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину, в тому числі з підстав введення позивача в оману відповідачами при укладенні спірних договорів.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи норми п. 3.8 договору купівлі-продажу №DNH2FLO6572 від 08.04.2016р., укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Новофарм", відповідно до яких перехід до покупця (ПАТ КБ "Приватбанк") права власності на майно відбувається в момент підписання акта, дійшли висновку про перехід до ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на майно.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до специфікації та акта №1 прийому-передачі майна від 11.04.2016р. ТОВ "Новофарм" передало, а ПАТ КБ "Приватбанк" прийняло у власність майно (трактор CASE STX 500, НОМЕР_2, 2005 р.в., трактор CASE STX 500, № НОМЕР_3, 2005 р.в.).
Судами попередніх інстанцій не прийняті до уваги положення Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. №694 та Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009р. №1200, на які посилається позивач, в обґрунтування своєї позиції, оскільки вказані нормативні акти регулюють та встановлюють обов`язки продавців та покупців транспортних засобів (зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо) і не пов`язують момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього.
Крім того, суди зазначають, що рахунок НОМЕР_1 відкрито на підставі укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, про що зазначено безпосередньо в договорі.
Також, суди попередніх інстанцій вказують на те, що встановлення договором права лізингодавця здійснювати коригування лізингових платежів та змінювати розмір винагороди не свідчить про недійсність договору, та враховуючи принцип свободи договору, позивач мав можливість узгодити умови договору, заперечити проти тієї його частини, яка, на його думку, є несправедливою або покладає на нього надмірні зобов`язання або ж взагалі відмовитися від укладання даного договору.
Натомість позивач не лише підписав спірний договір фінансового лізингу без будь-яких зауважень, а й прийняв майно у лізингове користування та користується об`єктами лізингу.
Судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги доводи позивача про те, що договір страхування не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, так як підписаний сторонами до дати передачі майна в лізинг, оскільки умовами п. 10 договору страхування сторони визначили, що період дії договору встановлюється з 11.04.2016р., строк сплати страхового платежу встановлений 11.04.2016р. (позивач на власний розсуд здійснив вказаний платіж 08.04.2016р.), і саме 11.04.2016р. позивач отримав за актом прийому-передачі майно у лізинг.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Техно-Магістраль" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2018р., постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019р. у справі №910/4924/18 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скарга мотивована тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" не набуло у власність об`єкт фінансового лізингу, а саме: трактор CASE STX 500, № НОМЕР_4, 2005 р.в. та трактор CASE STX 500, № НОМЕР_3, 2005 р.в., які передало позивачеві за спірним договором лізингу, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію.
Власником тракторів є та особа, яку зареєстровано як власника у відповідному Єдиному реєстрі, та якій видано відповідний реєстраційний документ.
Позивач наголошує на тому, що факт реєстрації транспортного засобу є єдиним підтвердженням права власності на нього.
Крім того, позивач зазначає, що коригування суми винагороди лізингодавця, шляхом збільшення її на розмір курсової різниці між національною валютою (гривня) та іноземною валютою (долар США) суперечить правовій природі договору фінансового лізингу.
Також, позивач вказує на неправомірність відкриття Банком банківського рахунку № НОМЕР_1, оскільки останній не є клієнтським поточним рахунком.
Також, позивач зазначає, що вказаний договір добровільного страхування не направлений на реальне настання правових наслідків.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" просить відхилити касаційну скаргу позивача, а судові рішення - залишити без змін.
ПАТ КБ "Приватбанк" наголошує на тому, що спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, волевиявлення сторін правочинів є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
08 квітня 2016 року між ТОВ "Техно-Магістраль" (лізингоодержувач) та ПАТ КБ "Приватбанк" (банк) укладено договір фінансового лізингу №DNH2FLО6572 (далі - договір), відповідно до якого банк здійснює придбання у власність у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Новофарм" (продавець), а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу майно відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору (далі - майно).
Згідно з п. 1.2 договору на дату укладання цього договору вартість майна становить: 3 365 730,00 грн., ПДВ 673 146,00 грн., усього до оплати 4 038 876,00 грн.
Пунктом 1.4 договору встановлено, що авансовий платіж лізингоодержувача в рахунок оплати майна становить 413 748,00 грн., що підлягає сплаті у день укладення даного договору фінансового лізингу на рахунок відкритий згідно п.1.5 цього договору.
Відповідно до п. 1.5 договору для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунок НОМЕР_1.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість майна становить 4 038 876,00 грн. та складається з суми авансового платежу 41 3748,00 грн. та загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачу майна, 3 625 128,00 грн. згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку № 2.
Винагороду за отримане в лізинг майно сторони погодили у розмірі 28 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця (п. 2.3.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору, передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акта прийому-передачі майна зазначеного у додатку № 4, що є невід`ємною частиною цього договору, не пізніше 12 календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного у п.1.4 цього договору, на рахунок зазначений у п.1.5 цього договору. Строк передачі майна може змінюватися в залежності від дотримання продавцем строку постачання майна за договором купівлі-продажу укладеного між банком та продавцем, про що банк попередньо повідомляє лізингоодержувача. З моменту підписання сторонами додатку №4, до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням і володінням майном (у тому числі ризики, пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, заподіяних третім особам внаслідок використання майна). З моменту підписання додатку № 4, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.
Майно повинне перебувати в місці експлуатації за адресою лізингоодержувача: 54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Очаківська, буд. 1А/1 (п. 3.9 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка.
У пункті 5.1 договору передбачено, що лізингоодержувач після укладання цього договору зобов`язується укласти зі страховою компанією: приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", договір страхування строком на один рік, перебіг якого повинен починатися не пізніше дня фактичного отримання лізингоодержувачем майна на відповідальне зберігання згідно п. 9.1 цього договору, або безпосередньо у лізинг. У договорі страхування повинне бути передбачено, що вигодонабувачем за договором є банк, та внесення змін у договір страхування без згоди банку не допускається. За договором страхування майно повинне бути застраховане на суму 4 038 876,00 гривень від наступних ризиків: ДТП за його участю без вини водія, ДТП за його участю за вини водія, незаконне заволодіння ТЗ (угон), протиправних дій третіх осіб, стихійних явищ, падіння предметів, нападу тварин, пожежі, самозаймання. Лізингоодержувач зобов`язується надати банку договір страхування та докази сплати страхового платежу в день підписання акта. З моменту передачі майна у відповідності до додатку № 4, відповідальність за збитки, заподіяні у зв`язку з будь-яким ушкодженням або знищенням майна, покладається на лізингоодержувача. Не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії зазначеного договору страхування лізингоодержувач зобов`язаний продовжити строк його дії на рік у встановленому законом порядку та надати банку докази цього та сплати страхової премії на другий рік. Аналогічним має бути порядок дій лізінгоодержувача зі спливом другого та кожного наступного року дії договору страхування. Загальний строк дії договору страхування повинен бути не меншим, ніж строк дії цього договору.
Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договору строк дії лізингу з дати підписання цього договору до 25.01.2021 року. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання.
Додатком №1 до договору фінансового лізингу (специфікація), сторони погодили, що об`єктом фінансового лізингу є: трактор CASE STX 500, № НОМЕР_4, 2005 р.в. вартістю 2 019 438,00 грн. та трактор CASE STX 500, № НОМЕР_3, 2005 р.в. вартістю 2 019 438,00 грн.
Судами встановлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу, між ПАТ КБ "Приватбанк" (покупець) та ТОВ "Новофарм" (продавець) укладено договір купівлі-продажу майна №DNH2FLO6572 від 08.04.2016р. відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця майно, а покупець зобов`язується сплатити та належним чином прийняти майно, відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.3., п. 1.4 договору купівлі-продажу майна №DNH2FLO6572 від 08.04.2016р. покупець здійснює покупку майна для передачі у фінансовий лізинг ТОВ "Техно-Магістраль" (лізингоодержувач), відповідно до договору фінансового лізингу №DNH2FLO6572 від 08.04.2016р., укладеного між лізингоодержувачем та покупцем. Адреса постачання: передача майна буде здійснюватися за адресою лізингоодержувача: 54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Очаківська, буд. 1А/1.
Пунктами 3.4, 3.8. договору купівлі-продажу майна встановлено, що приймання майна оформляється актом прийому-передачі, що є невід`ємною частиною договору, перехід до покупця права власності на майно відбувається в момент підписання акта.
Судами встановлено, що майно за актом прийому-передачі майна від 11.04.2016р. передано від ТОВ "Новофарм" до ПАТ КБ "Приватбанк".
Крім того, судами встановлено, що 11.04.2016р. між ПАТ КБ "Приватбанк та ТОВ "Техно-Магістраль" підписано акт прийому-передачі майна, за яким ТОВ "Техно-Магістраль" прийняло у лізинг майно (трактор CASE STX 500, № НОМЕР_4, 2005 р.в. вартістю 2 019 438,00 грн., трактор CASE STX 500, № НОМЕР_3, 2005 р.в. вартістю 2 019 438,00 грн.).
На виконання умов п. 5.1 договору фінансового лізингу, 08.04.2016 р. між ТОВ "Техно-Магістраль" (страхувальник) та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №DNH0UA-16385S2, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користування та розпорядженням наземним транспортним засобом (трактор CASE STX 500, НОМЕР_2, 2005 р.в., трактор CASE STX 500, НОМЕР_3, 2005 р.в.), що належить йому на правах власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших законних підставах.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Положеннями ст. ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України передбачена недійсність правочинів з вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалася невірно під впливом обману. Суд враховує, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Позивач звертаючись з даним позовом зазначає, що при укладенні оспорюваних договорів він був введений в оману зі сторони відповідачів, зокрема в частині того, що ПАТ КБ "Приватбанк", передаючи майно в лізинг, не був його власником.
Стаття 329 ЦК України передбачає, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
У статті 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).