ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/8573/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕДТОРГ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Луганської обласної клінічної лікарні
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕДТОРГ"
про стягнення штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Луганська обласна клінічна лікарня (далі - позивач) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕДТОРГ" (далі-відповідач) 654 240,00 грн. пені за період з 01.01.2018 по 04.04.2018 та штраф у розмірі 487 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив порушення договірних зобов`язань у вигляді прострочення поставки товару, у зв`язку з чим були нараховані відповідні суми пені та штрафу.
Оскарженим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 292 320,00 грн. пені за період з 21.02.2018 по 03.04.2018 включно та 487 200,00 грн. штрафу, 11 692,80 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та стягненні судового збору та в цій частині прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що акт приймання-передачі від 02.02.2018 підтверджує отримання товару позивачем, а висновки судів про те, що підтвердженням передачі товару має бути видаткова накладна є помилковими, оскільки договором такий документ не передбачений. При цьому відповідач вказує на те, що позивач не відмовлявся від прийняття товару, а лише висловив зауваження щодо його комплектації, що свідчить про виконання відповідачем обов`язку з поставки товару у визначений строк та виключає підстави для стягнення штрафних санкцій.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами, що 22.11.2017 між позивачем (замовник) та відповідачем (учасник ) укладено договір про закупівлю № 181, за умовами якого учасник зобов`язався у 2017 році поставити замовнику пересувну лабораторію та ендоскопічну діагностику на базі шасі IVECO Dialy70C15, (далі-товар), а замовник зобов`язався прийняти і оплатити його вартість у сумі 6 960 000,00 грн.
Пунктом 4.2 договору визначено, що замовник має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" умов, на підставі рахунку-фактури, на строк не більше трьох місяців.
Згідно пункту 5.1 договору, строк поставки товару до 31.12.2017 або у разі здійснення попередньої оплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" протягом 90 календарних днів з моменту здійснення оплати.
Відповідно до пунктів 5.4, 5.6 договору перевірка кожної окремої партії товару по кількості та комплектності здійснюється матеріально-відповідальними особами замовника та підтверджується підписом на всіх примірниках видаткових накладних у день одержання товару. Учасник зобов`язаний доставити товар за місцем призначення, провести введення його в експлуатацію, що підтверджується підписаним сторонами актом.
Пунктом 6.1.2 договору встановлено, що замовник зобов`язаний приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними.
Згідно пункту 7.3 договору, за порушення строків поставки товару учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення поставки товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Також судами встановлено, що наказом позивача від 02.02.2018 № 44 було створено комісію для прийняття товару, яка виявила певні недоліки при його прийнятті за актом приймання-передачі від 02.02.2018, який не був підписаний уповноваженим представником позивача, у зв`язку з чим наказом позивача від 02.02.2018 № 44/1 було призупинено виконання наказу від 02.02.2018 № 44.
Суди встановили, що позивач звертався до відповідача з відповідними претензіями, у яких вимагав виконати зобов`язання за договором у повному обсязі шляхом поставлення товару, а у разі неможливості повернути грошові кошти, на що відповідач листом від 14.03.2018 № 1401/1 повідомив, що робить усе можливе для найшвидшого оформлення документів для передачі товару та постановки його на облік.
Крім того судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар у сумі 6 960 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 22.11.2017, внаслідок чого поставка товару повинна була відбутися до 20.02.2018, але відповідач передав позивачу товар 04.04.2018, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002, підписаною уповноваженими представниками сторін й скріпленою їх печатками, та актом приймання-передачі № 1 від 04.04.2018.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач порушив умови договору, яке виразилося в тому, що поставив товар з простроченням строку, тому на відповідача покладається відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, які визначені договором. Відмовляючи у частковому стягненні пені, суди вказали на те, що позивач помилково визначив період її нарахування з 01.01.2018 по 04.04.2018, оскільки правильним періодом її нарахування є 21.02.2018 по 03.04.2018 включно, тобто після останнього дня поставки 20.02.2018.
Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.
Положеннями частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 цього кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 664 наведеного Кодексу, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч.1). Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч.2).