Постанова
Іменем України
29 травня 2019 р.
м. Київ
справа № 401/3959/16
провадження № 51-5890 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н. В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судових зсідань Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Погрібного В.Г.,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201502000000197, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст.89 КК України такий, що немає судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Початок строку відбування покарання постановлено обраховувати з 08 листопада 2016 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 зараховано строк попереднього увʼязненняустрокпокарання, зокрема період з 08 листопада 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а період з 21 червня 2017 року і до дня набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 січня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 08 листопада 2016 року близько 01 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання разом із своєю співмешканкою ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_1 , де на ґрунті ревнощів між ними виникла сварка під час якої ОСОБА_1 , чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою умисного протиправного заподіяння смерті, взявши зі столу кухонний ніж, наніс ОСОБА_2 не менше шести потужних цілеспрямованих ударів кухонним ножем у життєво важливі органи - в область шиї та обличчя. Крім того, наніс удар рукою в голову та плече, внаслідок чого остання впала на підлогу. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, а також тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпіла померла, ІНФОРМАЦІЯ_2, у Світловодській ЦРЛ.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України, адже він не мав умислу на вбивство. Вважає, що його дії охоплюються складом злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тобто заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Зазначає, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення комісійної судово-медичної експертизи. Наголошує, що невірно зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по день набрання вироком щодо нього законної сили.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Погрібний В.Г. вимоги касаційної скарги засудженого підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор в суді касаційної інстанції заперечив проти задоволення вимог скарги засудженого.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Посилання засудженого ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на вбивство потерпілої та необхідність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 121 КК спростовується встановленими фактичними обставинами, що підтверджені доказами, яким місцевий суд у порядку ст. 94 КПК України дав оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку і прийняв обґрунтоване рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Частина 1 статті 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В свою чергу, частина 2 статті 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків.
Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).