Постанова
Іменем України
28 травня 2019 року
м. Київ
справа № 521/4885/17
провадження № 51-10567км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Грицюка О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - Грицюка О.О. на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 8 червня та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160470000160, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Витачів Обухівського району Київської області, зареєстрованої вАДРЕСА_2 та жительки АДРЕСА_3,) раніше судимої 21 липня 2011 року за частиною 1 статті115 КК до покарання у виді позбавлення волі на 8 років та звільнено умовно достроково на строк 1 рік 10 місяців 24 дні,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, пункту 13 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 8 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 15, пункту 13 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднано покарання, не відбуте за вироком Ржищівського міського суду Київської області від 21 липня 2011 року, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з 14 січня 2017 року.
Відповідно до частини 5 статті 72 КК (в редакції до 21 червня 2017 року) зараховано ОСОБА_1 у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення за період з 14 січня 2017 року до вступу вироку в законну силу з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Скасовано накладений арешт на майно та вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за таких обставин.
ОСОБА_1 , будучи раніше судимою за частиною 1 статті 115 КК, у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, а саме 14 січня 2017 року о 21:30, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3, під час конфлікту з ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя останньої, кухонним ножем завдала удару в грудну клітку ОСОБА_3, заподіявши їй колото-різане поранення у ліву половину грудної клітки в ділянку серця, яке є небезпечним для життя у момент заподіяння та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Однак до кінця злочин не було доведено з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки потерпілу було своєчасно госпіталізовано та надано їй медичну допомогу.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 жовтня 2018 року вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 8 червня 2018 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що у кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази на підтвердження її умислу заподіяти здоров`ю потерпілої шкоди у вигляді тяжких тілесних ушкоджень і відсутні підтвердження наявності конфлікту між його підзахисною та потерпілою.
Крім того, захисник не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 та зазначає, що кримінальне провадження необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу злочину в діях останньої.
Також захисник у мотивувальній частині касаційної скарги, зазначає, що поранення було заподіяно потерпілій унаслідок її неправомірних дій, а у його підзахисної взагалі був відсутній умисел на завдання шкоди здоров`ю потерпілої, оскільки у них були дружні стосунки. Пояснюючи розвиток подій, захисник вказує на те, що в момент коли потерпіла намагалася перекинути через себе ОСОБА_1, остання в руках тримала ніж, а під вагою тіла потерпіла сама вдавила в себе цей ніж. При цьому Грицюк О.О., посилаючись на свою версію подій, зазначає, що суд безпідставно надав перевагу версії обвинувачення, якої не підтверджено належними та допустимими доказами.
Крім цього, захисник зазначає, що апеляційний суд під час розгляду апеляційних скарг не усунув зазначених недоліків, не перевірив показань свідків, довжини леза ножа та не навів конкретних доказів, які спростовують версію захисту щодо розвитку подій.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та засудженої, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини 1 статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.