Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа №265/4126/18
провадження № 61-1224ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2,
заінтересовані особи - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2018 року у складі судді: Вайновського А.М. та постанову Донецького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Зайцевої С.А., Гаврилової Г.Л., Пономарьової О.М.
ВСТАНОВИВ :
У травні 2018 року заявник ОСОБА_2 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення суду про оголошення особи померлою.
Заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2018 року за заявою його доньки ОСОБА_3 його оголошено померлим. Рішення суду набрало законної сили 05 березня 2018 року. Вказане рішення прийнято у зв`язку з тим, що в жовтні 2014 року з початком АТО ОСОБА_2 виїхав до Польщі, де і знаходиться по теперішній час. З донькою ОСОБА_3 він не спілкується з моменту розлучення з 1994 року з її матір`ю. Донька ОСОБА_3, маючи корисні наміри, повідомила його матері ОСОБА_4, що він помер, і тоді 13 листопада 2014 року його мати звернулася до Орджонікідзевського ВП Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області з заявою про його зникнення. Мати ОСОБА_2 була хвора людина і страждала на атеросклероз, тому мабуть забула, що він поїхав. Скориставшись відсутністю ОСОБА_2 донька ОСОБА_3 змусила його матір оформити заповіт, а зараз має намір заволодіти його квартирою та його матері.
У зв`язку з вищезазначеним, просив рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2018 року про оголошення його померлим - скасувати.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2018 року заяву задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 лютого 2018 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Маріуполі Донецької області, оголошено померлим - скасовано.
Не погоджуючись з рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2018 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. В апеляційні скарзі зазначала, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та всупереч вимогам закону при відкритті провадження по справі, її як доньку ОСОБА_2, не було залучено до участі в справі як заінтересовану особу та про розгляд справи не повідомлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2018 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення про визнання особи померлою, суд першої інстанції, з висновками якими погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 48 ЦК України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Так як судом отримані відомості про місце перебування та мешкання ОСОБА_2, а саме: в Польщі у АДРЕСА_1., а тому, суд задовольнив заяву та скасував рішення від 11 червня 2018 року, яким його оголошено померлим.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, та залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2018 року, яким оголошено ОСОБА_2 померлим.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, в матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження доводів представника заявника стосовно перетину українського кордону, працевлаштування та мешкання ОСОБА_2 в Польщі. Окрім копії сумнівного походження довіреності та перекладу довіреності на українську мову в матеріалах справи не має жодного доказу на підтвердження доводів ОСОБА_1 про встановлення місця знаходження та проживання ОСОБА_2 . Зауважує, що надані представником ОСОБА_2 . ОСОБА_1 . документи викликають сумніви, оскільки у відношенні ОСОБА_1 . відділом поліції Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області відкрито кримінальне провадження, щодо ОСОБА_1 стосовно шахрайських дій по заволодінню нерухомістю з підробкою документів.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області№265/4126/18.
У лютому 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області у цивільній справі № 265/9133/17 від 05 лютого 2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Маріуполі Донецької області, оголошено померлим (т.1.а.с.9).
08 травня 2018 року заявник ОСОБА_2 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_1, на підставі довіреності від 19 квітня 2018 року, засвідченої нотаріусом Анною Швєрад Клечек м. Ряшів, номер нотаріальної дії А 47/2018, переклад з польської мови на українську мову перекладачем нотаріально засвідчено 27 квітня 2018 року за № 2147, звернувся до суду із заявою про скасування рішення суду про оголошення особи померлою (т.1.а.с.3,6-8).
Як встановлено судами, відповідно до заяви від 04 червня 2018 року засвідченої нотаріусом Анною Швєрад Клечек м. Ряшів, номер нотаріальної дії А 68/2018, переклад з польської мови на українську мову перекладачем нотаріально засвідчено 11 червня 2018 року за № 3157,3158, відповідно до якої ОСОБА_2 засвідчує факт знаходження на території Польщі у м. Кракові (т.1.а.с.17-18).
Відповідно до ст. 48 ЦК України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до частин 4, 8 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародним правовим договором.