Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 127/2226/13-ц
провадження № 61-9006св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року в складі судді Іщук Т. П. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Денишенко Т. О., Сала Т .Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" мотивована тим, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 600 дол. США зі сплатою 14 % річних строком на 84 місяці, тобто до 04 квітня 2015 року. У подальшому строк кредитування за згодою сторін було збільшено до 04 березня 2026 року.
Кредитні зобов`язання були забезпечені порукою ОСОБА_1, про що між нею та банком 04 квітня 2008 року був укладений відповідний правочин. Крім того, з метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору ОСОБА_1 04 квітня 2008 року передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" належним чином виконало свої зобов`язання шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується копіями меморіальних ордерів та заявою на видачу готівки.
Позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами кожного місяця, проте своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 05 вересня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 34 569,18 дол. США, з яких: 26 284,74 дол. США, що еквівалентно 210 093,93 грн, - заборгованість за кредитом; 1 656,72 дол. США, що еквівалентно 13 242,16 грн, - заборгованість зі сплати відсотків; 6 627,72 дол. США, що еквівалентно 52 975,37 грн, - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків.
На підставі викладеного ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 569,18 дол. США.
У травні 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 08 травня 2014 року у розмірі 59 215,60 дол. США, що еквівалентно 686 535,78 грн, з яких: 26 284,74 дол. США - заборгованість за кредитом; 7 803,40 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків; 25 127,46 дол. США - пеня.
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - ОСОБА_1, про захист прав споживача та визнання правочинів неукладеними.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що кредитний договір з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений під впливом обману та з порушенням вимог законодавства. Умови кредитного договору є незаконними та несправедливими і такими, що суперечать ЦК України, Законам України "Про захист прав споживачів", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншим нормам цивільного законодавства.
Зазначає, що банк не надав позичальнику письмового повідомлення про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Банк не відкрив рахунок для перерахування кредитних коштів. Кредитор не мав права надавати кредит в іноземній валюті. Підвищення курсу долара США щодо національної валюти також є підставою для розірвання спірного правочину.
Вказував, що недійсний (неукладений) правочин не підлягає забезпеченню, тому договір іпотеки також є неукладеним.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просив визнати кредитний договір від 04 квітня 2008 року та договір іпотеки від 04 квітня 2008 року неукладеними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року у розмірі 46 588,14 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 08 травня 2014 року становить 540 135,11 грн, з яких: 26 284,74 дол. США - заборгованість за кредитом, 7 803,40 дол. США - заборгованість за відсотками, 12 500 дол. США - пеня, а також 3 654,00 грн судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.
У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя на користь кредитора. Позичальник свої зобов`язання не виконав, а тому заборгованість станом на 08 травня 2014 року становить 59 215,60 дол. США.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування норми частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені. Крім того, немає підстав стверджувати про припинення договору поруки, оскільки позивач скористався своїм договірним правом на дострокове повернення кредиту, пред`явивши своєчасно вимогу до поручителя.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір підписаний належною особою, позичальник ознайомився з його умовами та погодився на них, вказана обставина також встановлена рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2013 року, яке набрало законної сили, та в силу вимог процесуального закону доказуванню не підлягає. Правових підстав для визнання кредитного договору неукладеним немає, отже, позовна вимога про визнання договору іпотеки неукладеним також задоволенню не підлягає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року у розмірі 31 969,78 дол. США, з яких: 25 152,76 дол. США - тіло кредиту; 6 817,02 дол. США - відсотки, а також пеню - 186 330,99 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2008 року в розмірі 769,75 дол. США, з яких: 149,58 дол. США - тіло кредиту; 620,17 дол. США - відсотки.
У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено.
Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір за подання позову в розмірі 2 406,88 грн, тобто з кожного по 1 203,44 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір за подання позову в розмірі 47,50 грн.
Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_2 судові витрати за проведення судової експертизи у розмірі 2 949,50 грн, а також судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 599,80 грн, всього - 3 549,30 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, внаслідок чого виникла заборгованість. Разом з тим, заборгованість за кредитним договором, зокрема за черговими платежами, підлягає стягненню з поручителя в межах строку дії поруки.
Вирішуючи позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", апеляційний суд взяв до уваги висновок експерта від 05 вересня 2017 року. При цьому суд апеляційної інстанції навів розрахунок щодо задоволення грошової вимоги, дослідив його обґрунтованість та правильність з урахуванням умов кредитного договору та фактично сплачених позичальником коштів.
Разом з тим апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2, а також зазначив, що зібраними у справі доказами підтверджено, що спірний кредитний договір підписаний його сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного правочину та в подальшому виконував його умови. Банк надав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.
Банк надав суду копію банківської ліцензії на право здійснювати банківські операції, копію відповідного дозволу НБУ та копію додатка до дозволу (перелік операцій, що має право здійснювати ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), тому доводи позовної заяви щодо неправомірної видачі кредиту в іноземній валюті є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення місцевого суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 та рішення апеляційного суду, справу повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили належним чином зібраних у справі доказів. Апеляційний суд залишив поза увагою висновки проведеної у справі експертизи.
Апеляційний суд неправильно визначив розмір заборгованості та не вказав, якими доказами така заборгованість підтверджується, зокрема не подав до суду належних первинних документів.
Позичальник перестав сплачувати кошти за кредитним договором 05 березня 2012 року, а до суду банк звернувся лише у січні 2013 року, тобто з пропуском визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строку, тобто порука припинилася відповідно до вказаної норм матеріального права.
Кредитор не подав належних та допустимих доказів видачі позичальнику коштів у порядку та спосіб, що передбачені кредитним договором. Позичальник міг отримати кредит лише в національній валюті. Порука припинилася відповідно до частин четвертої статті 559 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
23 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У січні 2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 квітня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 600 дол. США зі сплатою 14 % річних строком на 84 місяці, тобто до 04 квітня 2015 року (пункти 1.1, 1.2 статті 1 цього договору).
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 кредитного договору сторони дійшли згоди про сплату позичальником щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 573,44 дол. США.
Пунктом 1.4 статті 1 кредитного договору визначені терміни вказаного договору, зокрема: графік повернення кредиту та сплати інших платежів - містить перелік та суми всіх боргових зобов`язань позичальника, підписується обома сторонами або кредитором, та є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1); щомісячний ануїтетний платіж - грошові кошти, які мають бути сплачені позичальником кредитору щомісячно рівними частками, в сумі, яка включає в себе погашення частини суми кредиту та процентів за користування цим кредитом, та яка розраховується у порядку передбаченому пунктом 7.1 статті 7 договору; загальна сукупна вартість кредиту - входять витрати позичальника необхідні для погашення суми кредиту, сплати процентів, сплати комісій кредитору передбачених додатками до договору, інші витрати пов`язані з укладанням договору.
Пунктом 3.5 статті 3 вказаного договору встановлено, що графік повернення кредиту та інших платежів, а також розрахунок сукупної вартості кредиту міститься в додатках № 1, 2 до цього договору, які є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3, 6.4 статті 6 кредитного договору, надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника. Після зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника, останній має право самостійно розпоряджатися коштами кредиту відповідно до його цільового призначення. Підставою для надання кредиту є кредитна заява оформлена позичальником.
У пункті 15 статті кредитного договору, який підписаний ОСОБА_2, зазначено, що позичальник усвідомлює та гарантує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. У разі зміни курсу іноземної валюти всі валютні ризики несе позичальник. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти може призвести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника. Позичальник підтверджує, що перед укладанням цього договору він повідомлений в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту), що підтверджується ознайомленням позичальника з Умовами кредитування, які є невід`ємною частиною цього договору, та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.
Суди встановили, що другий примірник цього договору ОСОБА_2 отримав, про що свідчить його підпис в договорі, а також надання ним безпосередньо до суду оригіналу вказаного договору з погодженим сторонами графіком погашення заборгованості.
Суди також встановили, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за вказаним вище кредитним договором, 04 квітня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Також з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 04 квітня 2008 року укладено договір поруки.
Суди встановили, що додатковою угодою від 31 березня 2010 року до вказаного кредитного договору, за згодою поручителя, внесені зміни, зокрема щодо збільшення строку кредиту та встановлено, що датою остаточного погашення кредиту є 04 березня 2026 року. Додатковими угодами від 27 березня 2011 року та від 28 березня 2012 року сторони досягли згоди щодо порядку страхування за кредитним договором.
Поручитель надавала згоду на зміну умов кредитного договору відповідно до вказаних угод.
У справі також установлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2013 року в справі 757/9728/13-ц, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", треті особи - ОСОБА_1, НБУ, про визнання бездіяльності неправомірною та визнання кредитного договору недійсним.
Як вбачається з умов кредитного договору, надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника. Відповідно до заяви на відкриття поточного рахунку 03 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір на відкриття та ведення поточного рахунку "Для виплат". Відповідно до виписки по рахунку 04 квітня 2008 року на вказаний рахунок було перераховано 30 600 дол. США, що також встановлено і ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2014 року в справі № 757/9728/13-ц.
Банком була надана суду копія банківської ліцензії, виданої ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", копія дозволу НБУ від 11 жовтня 2006 року та копія додатку до дозволу (перелік операцій, що має право здійснювати ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"). Вказані обставини також встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 липня 2013 року в справі 757/9728/13-ц.
Суди також встановили, що позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість перед банком.
Суди також встановили, що ОСОБА_2 перестав здійснювати щомісячне погашення заборгованості за кредитним договором з 05 травня 2012 року, а до суду з цим позовом банк звернувся у січні 2013 року.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 квітня 2015 року призначено у справі комплексну судово-економічну та судову почеркознавчу експертизу.
У травні 2015 року до суду надійшло повідомлення Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки експерту не надано оригіналу заяви на видачу готівки.
У листопаді 2015 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 13 листопада 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року призначено у справі додаткову судово-економічну.
Листом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 березня 2016 року матеріали справи повернуто до суду, а ухвалу апеляційного суду про призначення експертизи - без виконання, оскільки не проведено оплату вартості експертних послуг.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року призначено у справі додаткову судово-економічну.
У вересні 2017 року до суду надійшов висновок експерта додаткової судово-економічної експертизи від 05 вересня 2017 року.
Відповідно до висновку експерта від 05 вересня 2017 року, наданого на виконання ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року, заборгованість за кредитним договором станом на 08 травня 2014 року становить 32 739,53 дол. США, у тому числі: заборгованість за основною сумою боргу - 25 302,34 дол. США, заборгованість за відсотками за період з 31 березня 2010 року до 08 травня 2014 року - 7 437,19 дол. США. Сума пені за порушення кредитних зобов`язань становить 186 330,99 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.