Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 755/173/18
провадження № 61-1200св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду
від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В.,
Олійника В. І., Кулішенка Ю. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва", про витребування майна.
Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та вибула із її володіння без волі власника.
Рішенням виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів № 400 від 29 червня 1981 року "Про надання житлової площі громадянам, які перебувають на квартирному обліку при виконкомі Дніпровської райради народних депутатів" спірну квартиру надано
ОСОБА_2 відповідно до листа міськвиконкому за
№ 004-2416 від 27 травня 1981 року на підставі рішення райвиконкому
від 22 червня 1981 року. Згідно даного рішення ОСОБА_2 видано ордер на користування вказаною квартирою за № 85867 серії Б від 03 липня
1981 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі договору-купівлі продажу № 2427, укладеного
26 жовтня 2016 року між ним та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О. І.
Підставою набуття у власність ОСОБА_3 даної квартири був договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Першої Донецької державної нотаріальної контори Мірошниковою Н. В. від 21 жовтня 2009 року за реєстром № 4-782, згідно якого ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Підставою набуття у власність ОСОБА_5 даної квартири був договір дарування від 21 жовтня 2009 року, посвідчений державним нотаріусом Восьмої Київської державної нотаріальної контори Кравченко І. В. за № 5381 і зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві власності 17 березня 1998 року за реєстраційним № 3370.
Рішення щодо оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не приймалися, свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалось.
Згідно з інформацією КП Київської міської ради Київського міського БТІ
від 20 липня 2017 року № 062/14-8798 (И-2017) квартира АДРЕСА_1 на праві власності за будь-ким не реєструвалася.
Спірна квартира є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради, оскільки нею вказане майно не відчужувалося, право власності територіальної громади міста Києва в силу закону на вказане майно не припинялося, а ОСОБА_3 не набувала права власності на майно у встановленому законом порядку.
Позивач просив на підставі статей 387, 388 ЦК України витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 21,3 кв.м та стягнути з відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва та відсутності доказів щодо реєстрації спірного майна, як комунальної власності, а тому підстави для задоволення віндикаційного позову в порядку статей 387, 388 ЦК України відсутні.
Також суд зазначив, що прокурором не порушувалося питання про визнання за Київською міською радою права комунальної власності на спірну квартиру та не заявлялися вимоги скасування державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволенні апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Апеляційний суд вказав, що спірна квартира перебуває в іпотеці
ОСОБА_6 , а тому витребування вказаного майна без залучення до участі у справі цієї особи призведе до порушення її прав.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
14 грудня 2018 року заступник прокурора міста Києва через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2018 року постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що територіальна громада міста Києва користується правами власника нерухомого майна на рівні з іншими учасниками цивільно-правових відносин, його відчуження можливе лише за наявності волі територіальної громади та у порядку приватизації.
В порушення статей 263, 264 ЦПК України, та не застосуванням статей 319, 321, 327 ЦК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суди не врахували, що матеріали справи в повній мірі підтверджують належність спірного майна до комунальної власності та відсутність правових підстав для його вибуття.
Спірна квартира є неприватизованою, перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва та в установленому законом порядку нікому не надавалась.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги: