Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 140/1113/17-ц
провадження № 61-39352св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "імені Яценка" с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Немирівська місцева прокуратура Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 рокуу складі судді Алєксєєнка В. М. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 04 червня 2018року у складі колегії суддів: Марчук В. С.,Денишенко Т. О., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "імені Яценка" с. Ометинці Немирівського району Вінницької області (далі - СТОВ "імені Яценка"), Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Немирівської РДА Вінницької області) про поновлення порушеного права, визнання права на земельну частку (пай) та поновлення строку для звернення до суду.
Свої вимоги позивач обґрунтовувавтим, що 10 червня 1986 року його прийнято на роботу в колгосп імені Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області на посаду тракториста. Загальними зборами уповноважених членів колгоспу імені Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області (протокол від 17 вересня 1990 року № 6) затверджено рішення правління колгоспу (протокол від 17 вересня 1990 року № 23) про прийняття його в члени колгоспу та направлення на навчання за рахунок колгоспу, що підтверджується довідкою Архівного відділу Немирівської РДА Вінницької області від 21 лютого 2017 року № 01-21-84. У період із 17 травня 1988 року по 26 травня 1990 року він проходив службу в лавах Радянської Армії. У 1990 році загальними зборами уповноважених членів колгоспу імені Яценка направлений на навчання у вищий навчальний заклад за рахунок колгоспу. 26 грудня 1990 року він звільнився з роботи у зв`язку зі вступом на навчання до вищого навчального закладу та переїздом до іншого міста для навчання. У 1992 році колгосп імені Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області реорганізовано в КСП імені Яценка. Заяви про вихід із членів КСП ім. Яценка він не подавав; рішення про виключення його з членів зазначеного підприємства правлінням чи загальними зборами членів зазначеного КСП не приймалося. 15 січня 1991 року він зарахований слухачем Київського інституту інженерів цивільної авіації, а 01 серпня 1991 року - студентом першого курсу на денне навчання вказаного інституту, який закінчив 03 березня 1997 року. У літній період 1991-1996 років працював у колгоспі, про що свідчить довідка Трудового архіву Немирівської районної ради від 17 лютого 2017 року № 01-10-51.14 вересня 1998 року його прийнято на роботу в СП "Основа-Солсиф" у м. Києві, де працює до цього часу на посаді головного механіка.
11 липня 1995 року КСП імені Яценка с.Ометинці Немирівського району був виданий державний акт на право колективної власності на землю, розмір земельної частки (паю) становить 2,97 в умовних кадастрових гектарах, її вартість - 72128,30 грн.
У 2000 році КСП імені Яценка Немирівського району реорганізовано у СТОВ "імені Яценка ".Проте при розпаюванні земель КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області йогоне включили до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки паю, який долучається до державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Яценка Немирівського району Вінницької області.Вважає, що його прізвище помилково не було включене до списку осіб, які мають право на земельний пай, оскільки на час видачі підприємству державного акта на право колективної власності на землю (11 липня 1995 року), він був його членом і не припиняв членства у цьому товаристві.Про те, що він не був включений до списку, він дізнався у лютому 2017 року, коли звернувся в Ометинецьку сільську раду Немирівського району Вінницької області з метою узаконення свого права на земельну частку (пай).
Враховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнюючих позовних вимог, просивпоновити йому строк звернення до суду з позовом за захистом порушеного права; визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,97 умовних кадастрових гектарів, вартістю 72 128,30 грн із земель, що належали на праві колективної власності КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, розташованих на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, як членом КСП ім. Яценка с. Ометинці і зобов`язати Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області виділити йому земельну частку (пай) на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області із земель запасу в натурі, відповідно до його права на 2,97 умовних кадастрових гектарів.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду; визнано за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,97 умовних кадастрових гектарів, вартістю 72 128,30 грн із земель, що належали на праві колективної власності КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, розташованих на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, як членом КСП ім. Яценка с. Ометинці і зобов`язано Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області із земель запасу внатурі, відповідно до його права на 2,97 умовних кадастрових гектарів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що при розпаюванні земель, позивача не внесено до списку пайовиків та не видано сертифікат про право на земельну частку (пай), хоча відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" він мав право на земельну частку (пай) та виділення її в натурі, оскільки на час виходу указу він був членом вказаного підприємства і рішення про виключення його з членів КСП по 1996 рік не приймалося.
ПостановоюАпеляційного суду Вінницької області від 04 червня 2018рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд,скасовуючи рішення місцевого суду виходив із відсутності будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був прийняти у члени КСП ім. Яценка с. Ометинці Немирівського району Вінницької області.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У липні 2018року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року та постановуАпеляційного суду Вінницької області від 04 червня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, щонезалежно від реорганізації колгоспу у травні 1992 року його членство не припинилось. Проте в матеріалах справи установчі документи новоствореного КСП імені Яценко відсутні, адже з огляду на визнання позову одним із відповідачів та відсутність заперечень іншого відповідача, вказані документи не подавались.
У жовтні 2018 року на адресу суду від Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області надійшоввідзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання ним державного акта на право колективної власності на землю, не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. До вручення зазначеного акта власником землі була держава, а після передачі його у КСП земля стала належати на праві спільної часткової власності тим особам, які працювали на ній і були членами цього КСП.
Також у жовтні 2018 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, згідно з яким позивач, навіть і якщо був членом КСП, то з моменту видачі державного акта на право власності на землю, тобто з 1995 року, міг і повинен був знати про можливе порушення своїх прав, а отже, він пропустив строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом.
Крім того, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просив взяти участь у розгляді справи Верховним Судом.
Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.