Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
місто Київ
справа № 336/171/17
провадження № 61-30410св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року у складі судді Суркової В. П. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у січні 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 12 лютого 2014 року на пішохідному регульованому переході типу "зебра" під час переходу на зелений сигнал світлофора на ОСОБА_1 скоєно наїзд автомобілем марки Мерседес-Бенц С-200, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 Автомобіль рухався на червоний заборонний сигнал світлофора.
Внаслідок наїзду позивач отримав травму лівого коліна. У період з 12 лютого 2014 року до 06 березня 2014 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні, а потім у відпустці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю до 14 березня 2014 року. Тривалий час, понад один рік, він проходив реабілітацію.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування майнової шкоди витрати, пов`язані з проведенням УЗД лівого коліна, в розмірі 150, 00 грн, витрати на проїзд у таксі до лікарні в розмірі 250, 00 грн, а також у рахунок відшкодування моральної шкоди, яку зумовили фізичні та моральні страждання, порушення звичного способу життя, - 20 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме відповідач своїми неправомірними, винними діями завдав йому майнову та моральну шкоду, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, внаслідок чого у їх задоволенні необхідно відмовити в повному обсязі.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовані під час апеляційного розгляду справи. Повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи проводилось відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року). Доводи апеляційної скарги про безпідставну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотань не знайшли свого підтвердження, оскільки суд правильно розглянув справу в межах заявлених позовних вимог та відмовив у задоволенні клопотань, які не стосуються предмета розгляду. Крім того, всі надані позивачем докази були досліджені судом.
Доводи апеляційної скарги стосовно тривалого розгляду справи в суді не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року, постановити рішення по суті позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд першої інстанції не вжив достатніх заходів щодо належного виклику відповідача для допиту його в судовому засіданні. Відповідач сповіщався про розгляд справи за неправильною адресою. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання заявника про витребування доказів, не надано належної оцінки наявним доказам у справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного відділу Запорізького міського управління ГУ МВС України в Запорізькій області із заявою про заподіяння йому тілесних ушкоджень. На підстав цієї заяви 12 лютого 2014 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201408002000508 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, та проводилось досудове розслідування.