Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 755/22171/15-ц
провадження № 61-47702св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А.О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Пророка В.В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерное товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року в складі головуючого судді Ластовки Н. Д. та постанову Київського апеляційного суд від 1 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 19 серпня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 030.301.5-62/11-58КR (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 400 000,00 грн, терміном до 18 серпня 2018 року, із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,20 % річних.
У забезпечення виконання зобов`язання 19 серпня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та відповідачем ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки № 030.301-5.62/11-58/РО-1, № 030.301-5.62/11-58/РО-2, № 030.301-5.62/11-58/РО-3, відповідно до умов якого поручителі, як солідарні боржники, зобов`язалися перед ПАТ "Укрсоцбанк" відповідати за виконання боржником зобов`язань щодо повернення коштів, наданих ПАТ "Укрсоцбанк".
Посилаючись на виконання умов договору зі свого боку та невиконання умов з боку ОСОБА_1 у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 751 594 грн. 18 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 353 656 грн. 54 коп.; сума заборгованості за відсотками - 184 712 грн. 63 коп.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 50 579 грн. 68 коп.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків -53 588 грн. 68 коп.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 52 368 грн. 09 коп.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 56 688 грн. 55 коп.
Оскільки відповідачі в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не погасили, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку вищевказану суму заборгованості та понесені у справі судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто на користь останнього: солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 751 тис. 594 грн 18 коп.; а також з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 2 тис. 818 гр. 48 коп. судового збору з кожного.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачами порушено умови кредитного договору та договорів поруки, тому позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому суд стягнув заборгованість з урахуванням того, що умовами договорів поруки поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Постановою Київського апеляційного суд від 1 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 751 тис. 594 грн 18 коп. скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в солідарному стягненні з ОСОБА_1 ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 751 тис. 594 грн 18 коп. Скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судового збору в розмірі 2 тис. 818 грн 48 коп. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року залишено без змін. Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_3 понесені в справі судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4 тис. 250 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено зміну строку виконання основного зобов`язання незалежно від волі кредитора, і оскільки останній платіж позичальником ОСОБА_1 було здійснено 3 квітня 2012 року, строк користування кредитом сплив згідно пункту 4.4 статті 4 кредитного договору через 90 календарних днів, а саме 18 липня 2012 року, що і є строком виконання основного зобов`язання.
За таких обставин, апеляційний суд, виходячи зі змісту частини четвертої статті 559 ЦК України дійшов висновку, що банк мав право пред`явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного боржником зобов`язання щодо повернення кредиту, починаючи з 18 липня 2012 року протягом наступних шести місяців (до 18 січня 2013 року). Разом з тим, така вимога до ОСОБА_3 була пред`явлена лише в грудні 2015 року, після спливу встановленого зазначеною нормою права шестимісячного строку на пред`явлення такої вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати у справі рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 листопада 2018 року ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а справу витребувано з Дніпровського районного суду м. Києва цивільну № 755/22171/15-ц.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_7 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм матеріального права, зокрема судами не враховано, що порука згідно вимог статті 559 ЦК України є припиненою за всіма договорами поруки, у тому числі за договором, укладеним з нею. За таких обставин ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені в справі рішення суду першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19 серпня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 030.301.5-62/11-58КR (по тексту - кредитний договір), згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на загальну суму 400 тис. грн, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 18 серпня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,20 % річних.
У підпунктах 3.3.4, 3.3.5 пункту 3.3 статті 3 кредитного договору сторони узгодили, що позичальник зобов`язався забезпечувати сплату процентів за використання кредиту в порядку та в розмірі, визначеному підпунктами 1.2, 2.4, 2.7, 2.9 цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором; забезпечувати своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному в підпунктах 1.1, 2.4 цього договору.
Пунктом 4.1 статті 4 кредитного договору передбачено, що в разі допущення позичальником прострочення строків сплати процентів в порядку та в розмірі, визначеному підпунктами 2.4, 2.7, 2.9 цього договору, комісій, передбачених умовами цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктами 1.1, 3.2.3, 3.3.10 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
У пункті 4.4 статті 4 укладеного кредитного договору, сторони узгодили, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.4., 3.3.5. цього договору протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня кредитора погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
В забезпечення виконання кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором 19 серпня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки № 030.301-5.62/11-58/РО-1, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, який був укладений між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 у повному обсязі, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредиторові кредитні кошти в розмірі 400 тис. грн., з кінцевим терміном повернення 18 серпня 2018 року, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами з розрахунку 17.20% річних.
Судами встановлено, що у підпункті 2.1.1.2 пункту 2.1 статті 2 договору поруки передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, максимально можливий розмір яких становить 27% річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені кредитним договором.
Пунктом 4.1 статі 4 договору поруки сторонами узгоджено, що у випадку порушення поручителем вимог підпункту 3.1.2 цього договору, поручитель зобов`язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, від суми невиконаного забезпеченого порукою зобов`язання, за кожний день прострочення.
Крім того, в забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором, аналогічні договори поруки були укладені 19 серпня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) № 030.301-5.62/11-58/РО-2, та також між ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор), ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_4 (поручитель) № 030.301-5.62/11-58/РО-3.
Також судами встановлено, що позивач свої обов`язки згідно умов кредитного договору виконав в повному обсязі, натомість відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним порушила, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість в розмірі 751 тис. 594 грн 18 коп. та складається із: заборгованості за кредитом 353 тис. 656 грн 54 коп.; заборгованості зі сплати відсотків 184 тис. 712 грн 63 коп.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредиту 50 тис. 579 грн 68 коп.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне повернення відсотків 53 тис. 588 грн 68 коп.; інфляційних втрат за кредитом у розмірі 52 тис. 368 грн 9 коп. та інфляційних втрат за відсотками у розмірі 56 тис. 688 грн 55 коп.
ПАТ "Укрсоцбанк" до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, згідно з яким останній платіж позичальником ОСОБА_1 було здійснено 3 квітня 2012 року.
У зв`язку з порушенням виконання умов кредитного договору кредитор ПАТ "Укрсоцбанк" 3 вересня 2015 року на адресу ОСОБА_1, поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендованою поштовою кореспонденцією надіслав письмову вимогу про усунення порушень зобов`язань № 08.305-87/96-15758, відповідно до якої банком повідомлено сторін про наявну заборгованість станом на 31 серпня 2015 року в розмірі 751 тис. 594 грн 18 коп. та про зобов`язання погашення заборгованості протягом 30 днів.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.