Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 531/305/18-ц
провадження № 61-40428св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2,
заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, орган опіки та піклування Карлівської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року у складі судді Лизенко І. В. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У березні 2018 року ОСОБА_5 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, орган опіки та піклування Карлівської районної державної адміністрації.
Заява мотивована тим, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 25 січня 2018 року, яке набрало законної сили 25 лютого 2018 року, він визнаний біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син на цей час проживає з матір`ю ОСОБА_6 та її чоловіком -
ОСОБА_3 . Вказує, що ОСОБА_3 (кривдник) не працює, хронічний злодій і алкоголік, має судимість за статтею 185 КК України, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за статтями 173-2, 173 КУпАП, шляхом обману і змови з матір`ю дитини, та з метою економічного насилля, був записаний батьком його сина. Заявник вважає, що кривдник вчиняє, крім економічного, насильство над несвідомою малолітньою дитиною в усіх інших формах. Зокрема, унеможливлює спілкування дитини з рідним батьком, періодично вривається п`яний до оселі заявника, із сокирою в руках вимагає, щоб він відмовився від прав на сина. Свідченням фізичного насильства є гемангіома (глибокий крововилив) на нижній губі хлопчика, яка лікувалась два роки. Систематичні сварки і бійки кривдника з матір`ю дитини, запої, нецензурщина негативно впливають як на фізичний, так і особливо на психічний стан дитини. Кривдник цинічно і грубо порушує права дитини, змушуючи ОСОБА_7 називати його батьком. Факт економічного насильства виразився шляхом використання дитячих коштів на потреби, не пов`язані з утриманням і вихованням дитини. Про жорстоке і нелюдське ставлення до прав дитини на належне батьківське піклування і забезпечене майбутнє свідчить свідоме фальшування кривдником і його дружиною актового запису про народження дитини шляхом подачі неправдивої заяви про встановлення батьківства щодо ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 року до Карлівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив видати обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_3 строком на 6 місяців. Обмежувальним приписом визначити заходи тимчасового обмеження прав кривдника та покласти на нього обов`язки, визначені пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини другої статті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а саме:
1) заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 3) обмежити спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборонити наближатися на визначену відстань - 200,00 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Також просив, поставити кривдника на профілактичний облік.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5
Рішення мотивоване тим, що заява про видачу обмежувального припису є необґрунтованою, відсутні докази на підтвердження факту застосування домашнього насильства щодо малолітнього ОСОБА_2
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановлені відповідно до вимог процесуального закону, апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 14 червня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди недостатньо перевірили і дослідили надані докази психологічного, економічного насильства кривдника ОСОБА_3 щодо малолітнього ОСОБА_7, при цьому суди безпідставно звузили поняття домашнього насильства лише до проявів фізичного насильства до малолітньої дитини та дійшли необґрунтованого висновку про відсутність таких видів насильства над дитиною. Крім того, справу розглянуто за відсутності кривдника ОСОБА_3, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду заяви. Також у справі міститься копія ордера адвоката ОСОБА_8. представника ОСОБА_3 , проте у справі відсутня угода та копія свідоцтва про право зайняття ОСОБА_8 адвокатською діяльністю.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 25 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано батьком малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із копією свідоцтва про народження, виданого 03 березня 2018 року Карлівським районним відділом ДРАЦС, батьками малолітнього ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Малолітня дитина проживає разом з матір`ю та її чоловіком ОСОБА_3 .
Із копії акта обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_2 від 01 грудня 2017 року вбачається, що хлопчик проживає по АДРЕСА_1 . Умови проживання задовільні, кімнати мебльовані, чисті, охайні, дитина має речі щоденного вжитку, одяг, взуття у необхідній кількості, наявні іграшки, потреби дитини задовольняються у повному обсязі. Стосунки у сім`ї добрі, щирі.
Із акта перевірки умов проживання малолітнього ОСОБА_2 від 28 березня
2018 року вбачається, що при перевірці грубих порушень санітарно-гігієнічних норм проживання не встановлено, у будинку тепло, сухо, чисто. На момент відвідування вдома був ОСОБА_3 із малолітнім ОСОБА_2 Сімейний лікар оглянув хлопчика, за її висновком дитина здорова, ніяких синців, гематом на тілі дитини не виявлено, життю і здоров`ю дитини нічого не загрожує. При спілкуванні з ОСОБА_9 , виявлено: хлопчик називає ОСОБА_3 - татом, вільно з ним говорить, не виказує ознак страху до чоловіка. ОСОБА_3 повідомив, що любить хлопчика, вважає його своїм сином, дбає і піклується про нього, доглядає за дитиною поки дружина на роботі. На момент перевірки ОСОБА_3 мав вигляд здорового, адекватного чоловіка на вигляд та при спілкуванні з ним ознак сп`яніння не виявлено. Ніяких скарг на ОСОБА_3 не має і мати його дружини, бабуся хлопчика, яка проживає разом із ними.
Нормативно-правове обґрунтування
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.