Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
місто Київ
справа № 140/1484/16-ц
провадження № 61-406св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Обідненська сільська рада Немирівського району Вінницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Берегового О. Ю., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у липні 2016 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_6, яка за життя, 21 листопада 2000 року, склала заповіт, відповідно до якого заповіла усе своє майно дітям: ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_6 одна зі спадкоємців ОСОБА_4 повідомила інших про те, що мати перед смертю склала інший заповіт, яким заповіла усе майно їй. Тому із заявами про прийняття спадщини позивачі не зверталися. У подальшому вони дізналися про те, що їхня мати нового заповіту не складала, а ОСОБА_4 ввела їх в оману, у зв`язку з чим вони звернулися до правоохоронних органів. Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2015 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 січня 2016 року, ОСОБА_4 була засуджена за скоєння правопорушення, передбаченого частинами першою, третьою статті 358, частиною третьою статті 190 КК України, зокрема за підробку заповіту ОСОБА_6 від 08 липня 2002 року, підробку підпису ОСОБА_2 на заяві про відмову від спадщини, за використання завідомо підроблених документів та заволодіння чужим майном на загальну суму 40 652, 00 грн шляхом обману.
Стислий виклад заперечень відповідачів
ОСОБА_4 позову не визнала, вважаючи, що у позивачів було достатньо часу для звернення з заявами про прийняття спадщини з 2003 року, але вони цей строк пропустили без поважних причин.
ОСОБА_5 позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.
Представник відповідача Обіденської сільської ради Немирівського району Вінницької області у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника з визнанням позову.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2017 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Визначено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що встановлені об`єктивні труднощі для спадкоємців для звернення із заявами про прийняття спадщини в установлений строк, необхідно визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції обґрунтовувалась тим, що апеляційний суд не дав належної правової оцінки поважності причин пропуску позивачами строку звернення до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини більше десяти років, зокрема, чи пов`язані ці причини із об`єктивними, непереборними істотними труднощами. При цьому апеляційний суд не встановив, чи зверталися позивачі із відповідними заявами до нотаріуса після звернення до правоохоронних органів щодо неправомірних дій ОСОБА_4 . або після ухвалення вирока стосовно неї та через який проміжок часу, оскільки для звернення із заявою про прийняття спадщини достатньо підтвердити лише факт смерті особи та свої родинні зв`язки із нею. Суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції, відтак ухвалив судове рішення, яке ґрунтується на припущеннях.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви щодо прийняття спадщини відмовлено.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що, оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_4 у скарзі підкреслює, що у позивачів не було будь-яких перешкод для реалізації свого права на прийняття спадщини. Наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_4 не могла бути і не була причиною виникнення неможливості подання позивачами заяви про прийняття спадщини. Вони не зверталися до нотаріуса з приводу питання, що має місце, у справі відсутня письмова відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у прийнятті відповідної заяви позивачів. Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, вони спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 25 листопада 2016 року. Суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про наявність у позивачів поважних причин для визначення їм додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, відтак ухвалив рішення, керуючись припущеннями.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ОСОБА_3 просить рішення Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2016 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2015 року у справі № 140/60/14-к, а також тому, що ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 20 жовтня 2004 року, тобто зі спливом 16 місяців з дня смерті ОСОБА_6 Невизнання ОСОБА_4 позовних вимог, апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції дають підстави для висновку, що ОСОБА_4 ще за життя матері мала умисел на заволодіння усім спадковим майном. Апеляційний суд не сприяв всебічному і повному дослідженню обставин справи, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення, яке оскаржується заявником.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Враховуючи, що позивачі не надали належних та допустимих доказів пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, то апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин правила частини третьої статті 1272 ЦК України.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.