Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 243/9535/17
провадження № 61-48282св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Галія Сергія Анатолійовича на ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року у складі судді Будулуци М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - ПАТ "ДТЕК Донецькі електромережі"), яке змінило назву на Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі"), про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, скасування наказу про звільнення та зобов`язання видати новий наказ про звільнення, здійснення утримання податків із заробітної плати та інших обов`язкових платежів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона працювала в ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на посаді інженера будівельного сектору. Однак, незважаючи на Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, керівництвом ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" було прийнято рішення про продовження здійснення своєї господарської діяльності на непідконтрольній Україні території, а саме в місті Горлівці Донецької області, із залишенням відповідної частини працівників для нормального функціонування підприємства. 30 березня 2017 року за взаємною домовленістю між нею та відповідачем вона була звільнена з роботи. Але в порушення норм трудового законодавства відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 30 березня 2017 року, компенсацію за невикористану відпустку, а також не видав трудову книжку. ЇЇ письмові вимоги щодо проведення з нею розрахунку при звільнені, надання їй копії наказу про звільнення, довідки про заборгованість із заробітної плати та інших компенсаційних виплат, а також щодо пересилання їй трудової книжки на зазначену нею адресу відповідачем були проігноровані. Жодних перешкод, які унеможливлюють здійснення відповідачем вище наведених дій на виконання приписів трудового законодавства не існує, оскільки заробітну плату вона отримувала через банківську установу, яка розташована на підконтрольній владі України території. Керівництво підприємства, в тому числі працівники, які ведуть кадровий та бухгалтерській облік, знаходяться у містах Краматорську та Маріуполі. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила: стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати в період з 01 березня 2017 року по 30 березня 2017 року в сумі 6 126,12 грн; компенсацію за невикористану відпустку - 2 982,24 грн; середній заробіток за час вимушеного прогулу - 37 870,56 грн; скасувати наказ ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" від 31 березня 2017 року про звільнення її з роботи та зобов`язати відповідача видати новий наказ про її звільнення з урахуванням дати фактичної видачі трудової книжки; зобов`язати ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" при виплаті їй заборгованості із заробітної плати та інших компенсаційних виплат здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів; стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 550 грн.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2018 року у складі судді Старовецького В. І. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини справи, зокрема щодо фактів наявності або відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем не доведено. Судом були прийняти відповідні заходи для встановлення вказаних фактів, однак їх наявність або відсутність не була визначена, незважаючи на те, що фактичне припинення трудових відносин позивача не заперечувалося представником відповідача. Судом також не встановлено вини відповідача в порушенні трудового законодавства перед працівниками, звільненими в період дії непереборної сили, тобто з 13 березня 2017 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Галій С. А. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору у розмірі 960 грн з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки та встановлено для виправлення вказаних недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Галія С. А. на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 серпня 2018 року повернуто заявнику.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не виконано, судовий збір не сплачено, а тому скарга вважається неподаною та повертається заявнику. При цьому суд виходив з того, що за подання позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки позивачі не звільняються від сплати судового збору, оскільки це є компенсація за порушені права, а не заробітна плата.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Галій С. А. подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки (частина п`ята статті 235 КЗпП України) є заробітною платою (винагородою), яка виплачується працівнику за період, протягом якого він з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати. Ця виплата входить до основного фонду оплати праці. Вимоги апеляційного суду про сплату судового збору не ґрунтуються на законі.
У січні 2019 року АТ "ДТЕК Донецькі електромережі"подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору лише щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 січня 2019 року справа № 243/9535/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір не повинен обмежувати право заявника на доступ до правосуддя, його розмір має бути розумним. Разом з цим судовий збір виконує роль обмежувального заходу, який попереджає подання необґрунтованих й безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".