Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 415/2376/15-ц
провадження № 61-4134св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Компанія "Річком Лімітед" (Reachcom Limited),
боржники: Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу", Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 17 серпня 2017 року у складі судді Краснокутської М. О.та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Авалян Н. М., Лозко Ю. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2015року Компанія "Річком Лімітед" (Reachcom Limited) (далі - Компанія "Річком Лімітед") звернулася до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду - Лондонського міжнародного арбітражного суду від 30 квітня 2012 року у справі № 111798 за позовом Компанії "Річком Лімітед" до Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" та Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (далі - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат") про стягнення простроченої заборгованості за Угодою про кредитну лінію від 16 вересня 2005 року в сумі 47 900 000 доларів США заборгованості, 9 354 792,90 доларів США нарахованих процентів, 5 991,04 фунтів стерлінгів в рахунок арбітражних витрат та 271 498,87 фунтів стерлінгів в рахунок юридичних видатків, витрат і виплат та покладенням на ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" і Корпорацію "Індустріальна спілка Донбасу" як солідарних боржників та стягнення судових витрат у зв`язку з поданням цього клопотання.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 17 серпня 2017 року клопотання Компанії "Річком Лімітед" про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 30 квітня 2012 року задоволено. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 30 квітня 2012 року у справі (провадженні) № 111798 за позовом компанії "Річком Лімітед" до Корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" та ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення простроченої заборгованості за Угодою про кредитну лінію від 16 вересня 2005 року в сумі 47 900 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 17 серпня 2017 року було еквівалентно 1 224 933 288 грн; нарахованих процентів - 9 354 792,90 доларів США, що станом на 17 серпня 2017 року еквівалентно 239 227 499,49 грн; арбітражних витрат - 5 991,04 фунтів стерлінгів, що станом на 17 серпня 2017 року еквівалентно 197 164,20 грн; юридичних видатків, витрат і виплат - 271 498,87 фунтів стерлінгів, що станом на 17 серпня 2017 року еквівалентно 8 934 985,73 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду набрало законної сили. Боржники були повідомлені про розгляд справи своєчасно, що не заперечувалося сторонами. Доказів, що сторона, щодо якої постановлено рішення, була якоюсь мірою недієздатною, не була належним чином повідомлена про розгляд чи з інших причин не могла подати свої пояснення, суду не надано. Рішення у справі ухвалене компетентним судом і не належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України, що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами. Доказів, що рішення постановлене щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою або такого, що не підпадає під умови останньої, склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін, також не надано. Доказів наявності рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили представниками боржників не надано, вказані обставини ними не заперечувалися. Передбачений законодавством строк пред`явлення рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 30 квітня 2012 року до примусового виконання в Україні не було пропущено, оскільки представник компанії "Річком Лімітед" первісно звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду 16 квітня 2015 року, що також не заперечувалося представниками боржників. Предмет спору у справі про стягнення заборгованості за Угодою про кредитну лінію підлягає судовому розгляду за законами України. Доказів про його добровільне виконання будь-ким з боржників матеріали справи не містять. Боржниками не надано доказів наявності підстав для відмови у визнанні або у наданні дозволу на виконання рішення іноземного суду.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2017 року апеляційні скарги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" та ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" відхилено. Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 17 серпня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У грудні 2017 року Корпорація "Індустріальна Спілка Донбасу" подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нову ухвалу та визначити розмір зобов`язання, що підлягає стягненню з Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", з урахуванням можливого повного або частково виконання зобов`язання компанією "Reeferway Limited".
Касаційна скарга мотивована неврахування судами того, що предметом арбітражного розгляду була вимога стягувача до Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу", ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та компанії "Reeferway Limited". У рішенні Лондонського міжнародного арбітражного суду від 30 квітня 2012 року визначено, що відповідачі несуть солідарне зобов`язання перед позивачем. Тобто під час розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання вказаного вище рішення необхідно встановити факт повного чи часткового виконання рішення всіма солідарними боржниками, в тому числі компанією "Reeferway Limited", оскільки виконання зобов`язання одним із солідарних боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників. Однак компанію "Reeferway Limited" не було залучено до участі в розгляді цієї справи та не з`ясовано питання про можливість повного чи часткового виконання нею зобов`язання. Крім того, в резолютивній частині ухвали місцевого суду неправильно зазначено строк та порядок її оскарження.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 грудня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 17 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 листопада 2017 року передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 лютого 2018 року справа № 415/2376/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
Питання щодо визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регулюються Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яка ратифікована Українською РСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1958 року "Про ратифікацію Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" (далі - Нью-Йоркська конвенція). Відповідно до статті 6 Закону України "Про правонаступництво України" Україна підтвердила свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Згідно з роз`ясненням Міністерства закордонних справ України від 07 лютого 2000 року № 4.3/8-076.137 Нью-Йоркська конвенція набрала чинності для України 10 січня 1961 року.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
За правилами статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами.
З огляду на наведене положення Нью-Йоркської конвенції є обов`язковими до виконання Україною, є пріоритетними та мають вищу юридичну силу щодо національного законодавства України (за виключенням Конституції України), яке регулює спірні правовідносини.
У частині першій статті І Нью-Йоркської конвенції передбачено, що цей міжнародний договір застосовується до визнання і виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Її належить застосовувати також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитуються їх визнання та виконання.
За правилами статті ІІ Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати в арбітраж всі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-яким конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або міститься в обміні листами або телеграмами.
Згідно зі статтею ІІІ Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові та виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитуються визнання та виконання цих рішень, на умовах, викладених у статтях Конвенції.
Відповідно до статті 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили..
Згідно зі статтею 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.