ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 265/3712/17
провадження № 61-30318св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Мельник І. Г., та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Мироненко І. П., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року Управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради (далі - УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
В обґрунтування позову зазначило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради як одержувач щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У поданих до УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради документах відповідач зазначила про відсутність у будь-кого з членів її сім`ї у власності житлового приміщення, розташованого у регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, розташовані на лінії зіткнення.
Позивач зазначає, що наприкінці 2016 році головним соціальним інспектором управління виявлено, що ОСОБА_1 має у власності квартиру АДРЕСА_1, тобто виплата їй допомоги відбувалася неправомірно.
Оскільки ОСОБА_1 приховала належність їй на праві власності житла, яке розташоване на підконтрольній органам державної влади України території, їй безпідставно виплачено щомісячну адресну допомогу на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за наступні періоди: з 10 вересня 2015 року по 9 березня 2016 року, з 30 березня 2016 року по 24 травня 2016 року, з 1 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року, у загальному розмірі 10 456,87 гривень.
Так як у добровільному порядку відповідач безпідставно отримані кошти не повертає, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 10 456,87 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що місто Маріуполь Донецької області на момент призначення і виплати відповідачу адресної допомоги не виключене із затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, тому виплата цієї допомоги відбувалася у відповідності до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1 жовтня 2014 року.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2017 року апеляційну скаргу УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради відхилено, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що місто Маріуполь Донецької області не виключене із переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, тому УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради правомірно призначило і виплачувало відповідачу адресну допомогу на проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 5 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.
Заявник зазначає, що у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 2 грудня 2015 року Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не визначено у який саме період ця операція здійснювалася у місті Маріуполь, та не вказано, чи відноситься дане місто до тимчасово окупованої території на час виникнення спірних правовідносин.
Достовірні відомості щодо населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження наведені у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1276-р від 2 грудня 2015 року Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому, на думку заявника, при вирішенні справи суду належить керуватися цим переліком.
Заявник вказує, що місто Маріуполь Донецької області не відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому виплата адресної допомоги ОСОБА_1, яка має кватиру у місті Маріуполі, є неправомірною, на що суди попередніх інстанцій не звернули уваги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 8 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 1 вересня 2014 року має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме: з міста Сніжне Донецької області до міста Маріуполь Донецької області.
Рішенням УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради від 18 вересня 2015 року ОСОБА_1 призначено щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 10 вересня 2015 року по 9 березня 2016 року
Рішенням УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради від 4 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначену щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 30 березня 2016 року по 24 травня 2016 року.
Рішенням УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради від 12 липня 2016 року ОСОБА_1 призначену щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 1 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року.
Звертаючись до УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради із заявами про призначення допомоги, ОСОБА_1 вказала, що у будь-кого з членів її сім`ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, немає.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 грудня 2016 року, ОСОБА_1 належить на праві власності 3/10 часток квартири АДРЕСА_1 .
Розпорядженням УСЗН Лівобережного району Маріупольської міської ради від 20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 виплата щомісячної адресної допомоги зупинена з 1 листопада 2016 року, оскільки відповідач має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" і від цієї дати на території України розпочато проведення антитерористичної операції.