Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 159/5880/18
провадження № 61-5273св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року в складі судді Наваляного Т. Д. та постанову Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Бовчалюк З. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 та вчиняє щодо неї неправомірні дії, зокрема домашнє насильство (психологічне, економічне та фізичне), а саме: відмовляється від соціального супроводу дітей; не надає добровільно матеріальної допомоги на утримання дочки, яка продовжувала навчання до досягнення нею 23 років; невідповідально ставиться до своїх вчинків та наслідків, зокрема до виховання дітей; заподіяла легкі тілесні ушкодження дочці 09 жовтня 2018 року, яку постановою слідчого від 14 жовтня 2018 року визнано потерпілою, як постраждалу особу; погрожує дочці та її дитині (онуку); поводиться агресивно.
Такі дії ОСОБА_2 викликають побоювання заявника за свою безпеку та безпеку її малолітньої дитини, оскільки вірогідним є продовження та повторне вчинення домашнього насильства.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2, яким визначити заходи тимчасового обмеження її прав та покласти на неї обов`язки строком на шість місяців, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи за вказаною адресою, навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявником не доведено обставин, викладених у поданій нею заяві та не доведено, що ОСОБА_2 підпадає під ознаку кривдника відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Сам факт звернення заявника до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та ОСОБА_2, але не підтверджує, що остання вчинила щодо заявника домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Крім того, конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник з приводу виконання рішення суду, яке набрало законної сили та яким надано дозвіл на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - ОСОБА_3, а також надано дозвіл безперешкодно входити учасникам виконавчих проваджень, яким є ОСОБА_2 та іншим особам, що будуть залучені для проведення виконавчих дій, на земельну ділянку, до житлових та інших приміщень боржника, що знаходяться на АДРЕСА_1, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги заявлені ОСОБА_1 обставини для застосування обмежувального припису такі, як відмова кривдника від соціального супроводу дітей (лист Ковельської міської ради від 24 січня 2011 року); ненадання добровільно матеріальної допомоги на утримання дочки, яка продовжувала навчання до досягнення нею 23 років (ухвала суду від 24 грудня 2012 року) та невідповідальне ставлення до своїх вчинків та наслідків, у тому числі до виховання дітей (ухвала суду від 26 квітня 2013 року), оскільки зазначені обставини не мають відношення до заявника та не є підставами, при яких може бути видано обмежувальний припис.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не містить оцінки доводам заявника щодо домашнього насильства. Зібраними у справі доказами, зокрема висновком експерта підтверджено факт заподіяння заявнику тілесних ушкоджень. Постанова апеляційного суду не мотивована та не містить спростування доводів заявника. Також суди не дослідили зібрані у справі докази.
Суди помилково застосували до спірних правовідносин статтю 62 Конституції України. Встановлені судами обставини не спростовують фату домашнього насильства.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_4 є матір`ю заявника ОСОБА_1
ОСОБА_1 зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 проживає на АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом не проживають, спільним побутом не пов`язані.
Cуди також встановили, що Ковельським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12018030110002199 від 13 жовтня 2018 року за правовою кваліфікацією - частина перша статті 125 КК України.
З фабули кримінального провадження вбачається, що 09 жовтня 2018 року у період з 11.00 год. до 12.30 год. під час проведення виконавчих дій на АДРЕСА_1 стягувач ОСОБА_2, намагаючись проникнути на спільне домоволодіння шляхом пошкодження вхідної хвіртки, на ґрунті особистих неприязних відносин, заподіяла тілесні ушкодження співвласнику домоволодіння, а саме своїй доньці ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.