ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2019 року
Київ
справа №812/689/16
касаційне провадження №К/9901/984/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (головуючий суддя - Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі № 812/689/16 за позовом Комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство "Лисичанськміськсвітло" у червні 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення від 25.03.2016 № 190/1302 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 78548,94 грн. та нарахування пені в сумі 9775 грн.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 30.08.2017 позовні вимоги задовольнив частково. Скасував рішення від 25.03.2016 №190/1302 в частині застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 30421,77 грн. та нарахування пені в сумі 6115,59 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Донецький апеляційний адміністративний суд за результатами апеляційного перегляду постанови Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 в частині задоволення позову постановив ухвалу від 06.12.2017 про залишення судового рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
При цьому постанова Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 у частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку не переглядалася.
Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області звернулася 14.12.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII.
Зокрема, зазначає про те, що умовою звільнення платника єдиного внеску від штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є заява про звільнення від відповідальності та сертифікат Торгово-промислової палати України, проте позивачам заяви та сертифікату Торгово-промислової палати України надано не було.
На адресу суду касаційної інстанції від Комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому фактично викладено позицію позивача щодо непогодження з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 в частині відмови в задоволенні позову.
Однак, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що вирішення спору у цій частині вимог не є предметом розгляду в межах цього касаційного провадження, яке відкрите за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 в частині задоволення позову.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Державної податкової інспекції у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 25.03.2016 №190/1302 до Комунального підприємства "Лисичанськміськсвітло" застосовано штрафні санкції в сумі 78548,94 грн. та нараховано пеню в сумі 9775,06 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.11.2012 по 29.02.2016.
За результатами адміністративного оскарження позивачем вищезазначеного акта індивідуальної дії до Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України таке рішення залишено без змін, а відповідні скарги - без задоволення.
Задовольняючи позов у частині вимог про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 25.03.2016 №190/1302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 30421,77 грн. та нарахування пені в сумі 6115,59 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Суд касаційної інстанції вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими з огляду на таке.
Частиною другою статі 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.