ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2019 року
Київ
справа №820/4163/16
касаційне провадження №К/9901/35782/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 (суддя Мар`єнко Л.М.)та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Катунова В.В., судді: Бартош Н.С., Ральченко К.О.) у справі № 820/4163/16 за позовом ОСОБА_1 до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.06.2016 №19-2026130111, № 18-2026130111 та №16-2026130111.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2016 позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.06.2017 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Салтівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог Салтівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 266 Податкового кодексу України, статей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власницею об`єктів нерухомого майна, а саме:
1) нежитлова будівля заготівельного пункту за адресою: АДРЕСА_1;
2) гараж на два бокса (біля котельні) за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3;
3) квартира (5-ти кімнатна), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
За висновками податкового органу такі об`єкти нерухомості відповідно до вимог підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку з чим Салтівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області 07.06.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 19-2026130111, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у сумі 2405,55 грн.;
№ 18-2026130111, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у сумі 3237,45 грн.;
№ 16-2026130111, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у сумі 2114,45 грн.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.