ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №815/2960/17
касаційне провадження №К/9901/20925/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мічуріна+" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі №815/2960/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мічуріна+" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мічуріна+" у травні 2017 року звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2017 №0010001402.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11.09.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.12.2017 скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мічуріна+" звернулося 09.02.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Так, позивач наголошує на тому, що факт придбання ним запчастин у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" підтверджується належними та допустимими доказами; такі товарно-матеріальні цінності використані Товариством з обмеженою відповідальністю "Мічуріна+" з метою конструювання власними силами трактора колісного марки К-701; будь-які судові рішення щодо фіктивності правочину, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" відсутні. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мічуріна+" вказує на те, що викладені в оскарженому судовому рішенні суду апеляційної інстанції висновки не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні обставин справи.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мічуріна+" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" за період з 01.08.2016 по 31.08.2016, результати якої оформлено актом від 19.04.2017 №310/15-32-14-02/38522124.
На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пункту 44.1 статті 44, абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, пункту 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 № 0010001402, в якому визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за серпень 2016 року в сумі 323464,36 грн.
Вчинення позивачем вищезазначених порушень вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нереальними операціями з придбання активів (запасні частини до сільськогосподарської техніки в загальній сумі 1940786,2 грн.) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" на підставі договору поставки від 19.08.2016 №19/08-16.
Відсутність права у позивача на формування показників податкового обліку за вказаними операціями відповідач пов`язує з такими обставинами: у розпорядженні позивача відсутній примірник товарно-транспортної накладної, що засвідчує факт перевезення запасних частин до його місця знаходження; станом на 05.12.2016 контрагент позивача за податковою адресою відсутнє; згідно з поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" звіту форми А4 про суми нарахованої заробітної плати, у серпні 2016 року на цьому підприємстві офіційно працювала у штаті одна особа, а за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; відповідно до інформації територіального центру надання послуг м. Херсона, автотранспортні засоби за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" не обліковуються; згідно з інформацією оперативного управління Головного управління ДФС у Херсонській області Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" задіяне в схемі руху податкового кредиту та формуванні схемного податку на додану вартість; у Єдиному реєстрі податкових накладних за серпень 2016 року відсутні дані про придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетасолюшен" запасних частин до сільськогосподарської техніки.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.