ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/955/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"
на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі Медуниці О.Є. - головуючого, Барбашової С.В., Пушай В.І. від 05 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Бринцева О.В. від 14 червня 2018 року
за позовом Харківської міської ради
до Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"
про стягнення 1 373 822, 23 грн.
(за участю представників: позивача - Грєнков І.В.; відповідача - Залунін К.В.)
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна 25.07.2013 Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" (далі - ПрАТ "Сільпо Рітейл", відповідач) зареєструвало право власності на нежитлову будівлю площею 1471,7 м.кв. по вул. Космічна, 23-А у м. Харкові на підставі укладеного з ППФФ "ЮСІ" договору купівлі-продажу від 20.10.2011 №2316. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу придбана відповідачем нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 0,4920 га з кадастровим номером 6310136300:06:005:0049, яка на момент відчуження нерухомого майна перебувала в оренді продавця на підставі відповідного договору оренди з Харківською міською радою (далі - позивач).
2. 29.12.2015 проведено державну реєстрацію припинення речового права ППФФ "ЮСІ" оренди земельної ділянки площею 0,4920 га з кадастровим номером 6310136300:06:005:0049 у звʼязку з розірванням договору оренди.
3. Рішенням Харківської міської ради від 06.07.2016 №271/16 внесено зміни до підпункту 8.3. пункту 8 додатку 2 рішення позивача від 25.04.2012 № 704/12 та надано ПрАТ "Сільпо Рітейл" в оренду строком до 01.08.2021 земельну ділянку площею 0,4920 га (кадастровий номер 6310136300:06:005:0049) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-2" (супермаркет з гостьовою парковкою) по вул. Космічній, 23-А. Вказане рішення не виконане, оформлення права користування земельною ділянкою за відповідачем не здійснено.
4. 20.03.2018 позивачем складено комісійний акт обстеження земельної ділянки по вул. Космічній, 23-А у м. Харкові та встановлено, що ПрАТ "Сільпо Рітейл" використовує для експлуатації нерухомого майна земельну ділянку площею 0,2590 га (визначена позивачем за допомогою технічних приладів площа земельної ділянки, яка фактично зайнята нерухомістю відповідача по зовнішнім межам будівлі та паркану) без оформлення права землекористування.
Короткий зміст позовних вимог
5. У вересні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ПрАТ "Сільпо Рітейл" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 1 373 822,23 грн.
6. Правовою підставою заявлених вимог позивач визначає статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зауважує, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем орендною платою за використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,2590 га, на якій безпосередньо знаходиться нерухоме майно відповідача, без укладення договору оренди за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, внаслідок чого територіальна громада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в сумі 1 373 822,23 грн.
8. Суди, посилаючись на положення статей 1212, 1214 ЦК України, статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14 Податкового кодексу України, вказали, що внаслідок не оформлення правовстановлюючих документів на землю відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому зобовʼязаний відшкодувати позивачеві доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна. Також суди зазначили, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, яка є регульованою ціною, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
9. Одночасно судами наголошено, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок (статті 22, 1166 ЦК України), оскільки до моменту оформлення власником обʼєкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей обʼєкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. При цьому суди керувалися усталеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду в постановах від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/2976/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
11. Сам по собі факт відсутності оформленого права користування земельною ділянкою, на якій розташований обʼєкт нерухомості, не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України, оскільки право користування земельною ділянкою в силу приписів ЗК України та ЦК України набувається в момент набуття права власності на нерухомість.
12. Суди невірно застосували положення 1212-1214 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку підлягають застосуванню положення законодавства про відшкодування збитків відповідно до статті 22 ЦК України та статей 152, 156, 157 ЗК України та, відповідно, доведенню позивачем підлягає наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення;
13. Позивачем здійснено невірний розрахунок розміру позовних вимог, оскільки у позивача відсутнє право самостійно проводити розрахунок розміру орендної плати без наявності даних щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який у свою чергу може бути визначено у вигляді витягу з технічної документації виключно після формування земельної ділянки як обʼєкта цивільних прав в порядку статті 79-1 ЗК України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справі № 920/739/17, №922/3639/17, №922/391/18.
Заяви по суті справи
14. Відповідно до статті 118 ГПК України Верховний Суд не розглядає подані позивачем 10.05.2019 письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, з огляду на їх подання після закінчення процесуального строку, встановленого для вчинення відповідної процесуальної дії в ухвалі Суду від 01.04.2019.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
15. Відповідно до статті 80 ЗК України субʼєктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
16. Згідно зі статями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
17. У силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Обʼєктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
18. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
19. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повʼязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
20. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
21. За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
22. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний звʼязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обовʼязку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
23. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у звʼязку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
24. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовʼязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовʼязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
25. Кондикційні зобовʼязання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
26. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
27. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобовʼязань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обовʼязковим елементом настання відповідальності в деліктних зобовʼязаннях. Натомість для кондикційних зобовʼязань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
28. Таким чином, обовʼязок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобовʼязується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
29. Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.