Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа № 264/3271/16-ц
провадження № 61-37054св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач, позивач за зустрічним позовом - Приватне акціонерне товариство "Маріупольський завод важкого машинобудування",
третя особа - Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на постанову Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року у складі суддів: Лопатіної М. Ю., Биліни Т. І., Мироненко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі - ПрАТ "МЗВМ"), третя особа - Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (далі - ПрАТ "Азовзагальмаш"), про визнання дій щодо підвищення розміру орендної плати за договором найму жилого приміщення неправомірними.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 березня 2004 року між нею та відповідачем було укладено договір найму (оренди) частини кімнати АДРЕСА_1 , умовами якого визначено розмір орендної плати в сумі 100,08 грн, щомісячно, які вона своєчасно сплачувала, проте у 2016 року ПрАТ "МЗВМ" пред`явило претензію щодо сплати заборгованості з орендної плати за період з 2009 року до 2016 рік в загальному розмірі 17 023,88 грн.
Посилаючись на те, що розмір орендної плати, визначений договором найму, не переглядався в порядку визначеному цим договором, ОСОБА_1 просила визнати дії ПрАТ "МЗВМ" щодо підвищення розміру орендної плати за договором найму (оренди) від 12 березня 2004 року неправомірними.
Заперечуючи проти позову, ПрАТ "МЗВМ" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору найму жилого приміщення.
Позовні вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 не виконує умови договору найму (оренди) жилого приміщення від 12 березня 2004 року, а саме з 2012 року не сплачує орендну плату ні на рахунок ні в касу підприємства, у зв`язку з чим просило розірвати вказаний договір на підставі частини другої статті 825 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського районного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічні позовні вимоги ПрАТ "МЗВМ" задоволено. Розірвано договір найму (оренди) жилого приміщення, укладений 12 березня 2004 року між ПрАТ "МЗВМ" та ОСОБА_1
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем, як наймачем частини жилого приміщення не вносилася плата за користування житлом наймодавцю, що є підставою для розірвання договору найму (оренди) № 24 від 12 березня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іллічівського районного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасовано, у задоволенні позову ПрАТ "МЗВМ" до ОСОБА_1 про розірвання договору найму (оренди) жилого приміщення відмовлено.
Рішення суду в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Скасовуючи частково рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПрАТ "МЗВМ", апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 на виконання умов договору найму (оренди) № 24 від 12 березня 2014 року своєчасно вносила орендну плату у визначеному договором розмірі належній особі, що свідчить про відсутність підстав для розірвання вказаного договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ПрАТ "МЗВМ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про виконання позивачем ОСОБА_1 умов договору найму (оренди) № 24 від 12 березня 2004 року, за відсутності належних доказів сплати останньою орендної плати на виконання вказаного договору.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в грудні 2018 року відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 просить залишити без задоволення скаргу ПрАТ "МЗВМ", а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.