Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 463/4647/14-ц
провадження № 61-39286 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Бурки Віталія Володимировича",
відповідач -Апеляційний суду Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича" на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від
29 березня 2017 року у складі судді Шеремети Г. І. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2017 року Фермерське господарство "Бурки Віталія Володимировича" (далі - ФГ "Бурки В. В.") звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2014 року.
На обгрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначало, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФГ "Бурки В. В." до Апеляційного суду Львівської області про відшкодування майнової та моральної шкоди з тих підстав, що позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Вказувало на те, що Верховний Суд України у постанові від 01 березня
2017 року у справі № 6-3139цс16, вирішуючи питання щодо підсудності справи про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України дійшов висновку, що належним відповідачем у таких справах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Установлені зазначеним судовим рішення у тотожних правовідносинах обставини є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦК України, та спростовують правові висновки суду покладені в основу ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2014 року.
Посилаючись на наведене, ФГ "Бурки В. В." просило скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2014 року, замінити відповідача на Державу Україна в особі Державної казначейської служби України та вирішити справу по суті заявлених вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ФГ "Бурки В. В." про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2014 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала про відмову у відкритті провадження не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а тому вона не може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2018 року (згідно підсудності визначеної ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 березня 2018 року) апеляційну скаргу ФГ "Бурки В. В." залишено без задоволення, ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, оскільки якщо у відкритті провадження у справі будо відмовлено, то відсутні підстави стверджувати про те, що її розгляд закінчився, а тому доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ФГ "Бурки В. В.", у якій заявник просив скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 14 червня 2018 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі
№ 6-3139цс16, належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди, завданої в результаті протиправних дій суду, може бути лише держава, а не суди (судді), які виступають як посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави. Оскільки подана ним заява відповідає вимогам до форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій мали вирішити її по суті з урахуванням належного відповідача, тим самим забезпечити доступ фермерського господарства до правосуддя.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.