Постанова
Іменем України
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 277/73/16-ц
провадження № 61-37178 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2017 року у складі судді Прищепи Т. П. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та поділ спільного майна подружжя.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 07 березня 2008 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2014 року.
14 липня 2010 року подружжя придбало легковий автомобіль марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 69 808,00 грн, який є їх спільною сумісною власністю.
Під час проведення у листопаді 2015 року опису спільно набутого майна, їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 17 січня 2014 року без її згоди відчужив вищевказаний транспортний засіб на користь своєї рідної сестри ОСОБА_3, яка у подальшому здійснила його продаж ОСОБА_4 .
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу транспортного засобу було укладено з порушенням вимог статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля марки ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 17 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- у порядку поділу майна подружжя залишити автомобіль марки ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_1 у власності ОСОБА_2, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 51 946,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузову - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 17 січня 2014 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3
У порядку поділу спільного майна подружжя залишено у власності
ОСОБА_2 легковий автомобіль марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузову - НОМЕР_2 , реєстраційний номер
НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузову - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 51 946,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 650,00 грн, витрати на оголошення у пресі - 990,00 грн, витрати на залучення експерта - 950,00 грн, витрати на правову допомогу - 9 058,00 грн, а всього - 11 648,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 розпорядився спірним транспортним засобом без згоди та відома другого з подружжя, що дає підстави для висновку про те, що правочин щодо відчуження спільного сумісного майна подружжя вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому наявні підстави для визнання такого правочину недійсним, із залишенням транспортного засобу у власності відповідача ОСОБА_2, а з нього на користь ОСОБА_1 у порядку поділу майна підлягає стягненню грошова компенсація ринкової вартості 1/2 частки спірного транспортного засобу на дату його відчуження (2014 рік), визначеної згідно висновку № 4217 судової автотоварознавчої експертизи, у межах заявленої Третяковою Г. І. суми - 51 946,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2017 року у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу легкового автомобіля марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, чорного кольору, номер кузову - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1, укладеного 17 січня 2014 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залишення у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя зазначеного автомобіля у власності ОСОБА_2 скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції про те, що відчуження спірного транспортного засобу відбулося з порушення вимог статей 65 СК України, 369 ЦК України без згоди позивача, є обгрунтованими. На дату вчинення оспорюваного правочину сторони разом не проживали і не були повʼязані спільним побутом. Договір купівлі-продажу транспортного засобу укладено між ОСОБА_2 та його сестрою
ОСОБА_3 за місяць до звернення відповідача до суду з позовом про розірвання шлюбу між сторонами, за відсутності згоди другого з подружжя. Доказів на підтвердження передачі позивачеві грошових коштів у розмірі половини вартості відчуженого транспортного засобу, ОСОБА_2 не надав, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частки відчуженого ним транспортного засобу, що виключає необхідність визнання оспорюваного правочину недійсним.
Вирішуючи питання про розмір грошової компенсації вартості відчуженого транспортного засобу, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не спростував ринкової вартості подібного за своїми технічними характеристиками автомобіля, що визначена згідно висновку № 4217 судової автотоварознавчої експертизи від 23 вересня 2016 року.
Додатковою постановою Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн, витрати, повʼязані з проведенням експертизи - 950,00 грн та витрати, повʼязані з переїздом представника до іншого населеного пункту - 808,00 грн, а всього - 2 309,20 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2018 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення повернуто заявнику без розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , у якій заявник просив скасувати рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року у частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що розмір грошової компенсації 1/2 частки автомобіля має визначатися, виходячи з його ринкової вартості на дату відчуження та не звернули увагу, що вартість майна, яке підлягає поділу визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні такої згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Висновок № 4217 судової автотоварознавчої експертизи від 23 вересня 2016 року не може бути покладений в основу визначення ринкової вартості спірного транспортного засобу для цілей його поділу, оскільки грунтується на припущеннях, зокрема щодо фактичного пробігу та технічного стану подібного за своїми характеристиками рухомого майна. Вказував на те, що автомобіль було відчужено у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а кошти від його продажу витрачено в інтересах сім`ї, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з нього на користь колишньої дружини грошової компенсації вартості 1/2 частки відчуженого транспортного засобу.
Крім того, апеляційний суд не вирішив питання розподілу судових витрат, у тому числі судового збору та витрат на правову допомогу, а також не розглянув його заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2018 року у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 17 січня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та залишення його у власності ОСОБА_2 не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 березня 2008 року по 28 квітня
2014 року, який розірвано рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2014 року.
У період шлюбу подружжям набуто автомобіль марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, номер кузову - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
17 січня 2014 року ОСОБА_2 уклав зі своєю сестрою ОСОБА_3 договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля за ціною 23 000,00 грн, що підтверджується довідкою-рахунком.
27 лютого 2016 року ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_5, уклала з ОСОБА_4 договір № 1841/2016/1424 купівлі-продажу транспортного засобу, предметом є автомобіль марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, номер кузову - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1, за визначеною умовами договору ціною - 20 000,00 грн.
Згідно з висновком № 4217 судової автотоварознавчої експертизи від 03 жовтня 2016 року ринкова вартість автомобіль марки ЗАЗ Ланос, 2009 року випуску, станом на січень 2014 року, без урахування фактичного пробігу та технічного стану (середньостатистична вартість) складає 51 541,00 грн. Вартість автомобіля ЗАЗ Ланос, термін експлуатації якого не перевищує пʼять років, а пробіг (загальний) не перевищує 35 000,00 км, складає 126 893,00 грн
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Щодо відчуження транспортного засобу у період перебування у зареєстрованому шлюбі
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Судами установлено, що на час продажу ОСОБА_2 . спірного рухомого майна сторони проживали окремо і не вели спільного господарства. Твердження заявника про те, що відчуження вказаного автомобіля у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, свідчить про наявність згоди позивача на укладення правочину купівлі-продажу рухомого майна є непереконливими, оскільки він не надав доказів на підтвердження письмової згоди дружини на відчуження спільного майна та використання виручених від його реалізації коштів в інтересах сім`ї.