Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 357/860/17
провадження № 61-30014св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Державна судова адміністрація України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року у складі судді Ковалевської Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Гуля В. В., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області(далі - ТУ ДСА України в Київській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Державна судова адміністрація України, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на те, що Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VІІІ) встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати. Вказаним законом доповнено частину шосту статті 149 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" абзацом 2 такого змісту: "загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах". Листом Державної судової адміністрації України від 15 січня 2015 року № 1-315/15 повідомлено, що у разі скорочення чисельності працівників суду розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати. На виконання вказаних вимог закону на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 02 лютого 2015 року № 15/0 проведено скорочення штатних одиниць працівників загальних судів Київської області в усіх судах. У Законі № 76-VІІІ не передбачено необхідності проведення скорочення працівників у кожному суді певного регіону України окремо для виникнення підстави виплачувати суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. В рішенні Ради суддів України від 05 лютого 2015 року № 6 зазначено, що у разі скорочення чисельності працівників суду розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати. На підставі наказу начальника територіального управління від 10 лютого 2015 року № 13 суддям була виплачена суддівська винагорода у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Після проведення Державною судовою адміністрацією України у ТУ ДСА України в Київській області фінансового аудиту та аудиту відповідності встановлено недотримання вимог пункту 10 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 76-VІІІ та перевищення максимального місячного розміру суддівської винагороди, внаслідок чого у лютому-березні 2015 року суддям була виплачена суддівська винагорода понад встановлені обмеження у загальній сумі 919 590 грн. Тобто виплату винагороди було визнано порушенням та зобов`язано ТУ ДСА України в Київській області в подальшому забезпечити відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених коштів. Враховуючи викладене, ТУ ДСА України в Київській області просило стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 308 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що під час розгляду справи не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7 308 грн, виплачених їй як суддівську винагороду, як не встановлено і рахункової помилки з боку позивача, тому відповідно до вимог статті 1215 ЦК України зазначена сума не підлягає поверненню.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України відхилено. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2017 року Державна судова адміністрація України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що Державна судова адміністрація України надала рекомендації до звіту за результатами проведення планового аудиту відповідності, ефективності та фінансового аудиту в ТУ ДСА України в Київській області від 25 березня 2016 року, згідно з яким рекомендовано забезпечити відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених коштів заробітної плати. Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, чи проведено скорочення чисельності працівників суду для можливості виплати суддівської винагороди відповідачу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що свідчить про безпідставну виплату грошових коштів, які підлягають поверненню до державного бюджету. Державна судова адміністрація України не має можливості стягнути на користь бюджету безпідставно отримані відповідачем кошти з винної особи, оскільки таку не встановлено.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 357/860/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до пункту 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати (що становило 8 526 грн), а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (12 180 грн).
Також Законом № 76-VIII доповнено частину шосту статті 149 чинного на той час Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (з подальшими змінами) абзацом другим такого змісту: "Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах" (підпункт 4 пункту 36 розділу I Закону № 76-VIII).