Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 408/3262/17-ц
провадження № 61-21115св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Соболєва Є. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Стахова Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (далі - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит") про стягнення заробітної плати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з 12 березня 2010 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" від 21 березня 2017 року № 05-к його було звільнено з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням. Однак всупереч вимогам статті 116 КЗпП України відповідач не провів з ним повного розрахунку в день звільнення. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 3 068 грн 40 коп., компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток - 17 533 грн 71 коп., вихідну допомогу у зв`язку з порушенням трудового законодавства - 13 150 грн 28 коп., компенсацію за затримку розрахунку в розмірі його середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року позов залишено без задоволення.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності заборгованості ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" перед ним із заробітної плати за березень 2017 року та вини відповідача у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, тому відсутні підстави вважати трудові права ОСОБА_1 порушеними. Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" 21 березня 2017 року не може бути підставою для задоволення позову, оскільки за змістом статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівнику за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у трудових відносинах між ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та його працівниками, зокрема ОСОБА_1, з 13 березня 2017 року виникли і натепер існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам. В цей період ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" об`єктивно, з незалежних від нього причин, було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору, та інші обов`язки, встановлені чинним законодавством. Отже, підстав для задоволення вимог Макласова Г. І. немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд, а також постановити окрему ухвалу щодо порушення ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" процесуальних обов`язків, зловживання правами та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства під час розгляду вказаної справи.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову в позові. Відкриття за заявою ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" кримінального провадження щодо неправомірного втручання в діяльність та привласнення його майна третіми особами в місті Довжанську не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку з ним при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гоголя, 24-А, відповідач не був позбавлений можливості нарахування та виплати йому грошових коштів. Право на оплату працю є конституційним, а його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтями 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тому застосування до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У червні 2018 року ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. 13 березня 2017 року ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", яке розташоване на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області, було захоплене терористичним угрупуванням, тому втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, оскільки вони знаходяться в захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі. Отже, вини товариства у порушенні трудових прав позивача немає.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Біловодського районного суду Луганської області.
18 червня 2018 року справа № 408/3262/17-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 2010 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит".
Наказом ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" від 21 березня 2017 року № 05-к ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів 2 класу, автобус на підставі статті 38 КЗпП України, що підтверджується записом у трудовій книжці.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення відповідачем положень КЗпП України.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.