Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 349/932/16-ц
провадження № 61-2149св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач за первісним та зустрічним позовами - Васючинська сільська рада Рогатинського району Івано-Франківської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року у складі судді Рибія М. Г. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Томин О. О., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який змінив до початку розгляду справи по суті, до Васючинської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (далі - Васючинська сільська рада, сільська рада) про усунення від права на спадкування, визнання права власності на житловий будинок і господарські будівлі в порядку спадкування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що його матір ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була власником житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 . Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) він прийняв спадщину після смерті матері, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, постійно проживає в будинку, користується присадибною ділянкою, виготовив технічний паспорт на будинок, отримав дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Однак він не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності матері на зазначене нерухоме майно. Інший спадкоємець ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на користь якого ОСОБА_3 склала заповіт, спадщину не прийняв та не оформив її в установленому законом порядку. ОСОБА_4 був особою похилого віку, у 2011-2012 роках часто хворів, у зв`язку з чим потребував сторонньої допомоги. Його дочка ОСОБА_2 проживала в сусідньому селі, однак протягом 30 років не визнавала батька, не надавала йому допомоги та не відвідувала його. Доглядом за ОСОБА_4 в межах своїх можливостей займався він, його дружина та дочка. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2016 року до участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_2 .
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Васючинської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі в порядку спадкування.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що в житловому будинку по АДРЕСА_1, який відносився до суспільної групи "колгоспний двір", проживали її баба ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, однак залишила заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_4 Оскільки на час смерті ОСОБА_3 членами колгоспного двору були баба і батько, то відповідно до статті 563 ЦК УРСР до ОСОБА_4 перейшла частка ОСОБА_3 в майні колгоспного двору. Тому ОСОБА_4 став одноосібним власником спірного житлового будинку та господарських будівель. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, заповіту на випадок смерті не залишив, тому вона як спадкоємець за законом першої черги (інший спадкоємець за законом першої черги її сестра ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини на її користь) звернулася із заявою до нотаріуса про оформлення спадщини після смерті батька, однак отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок та господарські будівлі. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати за нею як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на житловий будинок і АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 грудня 2016 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 як спадкоємцем за законом ОСОБА_4 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок (літера А) загальною площею 51,8 кв. м, в тому числі жилою площею 37,9 кв. м, стайню (літера В) площею 51,9 кв. м, літню кухню (літера Б) площею 31,6 кв. м. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 468 грн 53 коп. судових витрат. Стягнуто з Васючинської сільської ради на користь ОСОБА_2 468 грн 53 коп. судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не має права на пред`явлення вимоги про усунення ОСОБА_2 від спадкування після смерті ОСОБА_4, оскільки він не подав позову про право на спадкування після смерті ОСОБА_4 Спадщина після смерті ОСОБА_3 не відкривалася, а ОСОБА_1 не був членом колгоспного двору, тому не набув права на житловий будинок. Встановивши, що протягом останніх років перед смертю ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані, суд дійшов висновку про відсутність факту ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язку щодо його утримання. Задовольняючи зустрічний позов, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 набула право власності на спадкове майно, оскільки спадкодавець був власником спірного житлового будинку та господарських будівель, а спадщину після його смерті прийняла лише його дочка ОСОБА_2
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, а рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що стан ОСОБА_4 не був безпорадним. В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт його проживання в спірному житловому будинку та володіння ним до часу смерті ОСОБА_4 . Висновки суду першої інстанції про те, що спірний житловий будинок не є самочинним будівництвом, а ОСОБА_4 став його власником у 1992 році після введення його в експлуатацію, не відповідають дійсності. Також помилковими є висновок суду першої інстанції про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину лише на земельні паї. Суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про те, що спірний житловий будинок належав до суспільної групи "колгоспний двір" і його членом був ОСОБА_4 Будівництво цього будинку здійснювалося всією родиною Носиків та було завершено у 1992 році. Всі інші спадкоємці, які мали право на вказаний будинок, вже померли, а їхні спадкоємці, крім ОСОБА_2, позову про визнання такого права не заявляли. Єдиним спадкоємцем та особою, яка має право на цей будинок, є він.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
16 січня 2018 року касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.
13 лютого 2018 року справа № 349/932/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 була матір`ю ОСОБА_1
17 березня 1986 року ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповіла своєму сину ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджується довідкою Рогатинської районної державної нотаріальної контори від 07 жовтня 2017 року № 1695/01-16.
Згідно з довідкою Васючинської сільської ради від 08 вересня 2016 року № 380 на день смерті ОСОБА_3 з нею проживав син ОСОБА_4 Заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчений секретарем Васючинської сільської ради, не змінений і не скасований.
ОСОБА_1 поховав свого брата ОСОБА_4 за власні кошти, до дня смерті вони проживали разом і вели спільне господарство, що підтверджується довідкою Васючинської сільської ради від 29 лютого 2016 року № 109.
До складу домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 25 квітня 2016 року входили: житловий будинок (літера А) загальною площею 51,8 кв. м, в тому числі жилою площею 37,9 кв. м, стайня-стодола (літера В) площею 51,9 кв. м, літня кухня (літера Б) площею 31,6 кв. м, ворота № 1. Реєстрація права власності на зазначений будинок не проводилася, що підтверджується довідкою Обласного комунального підприємства "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" від 25 квітня 2016 року № 188.
ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Згідно з довідкою Васючинської сільської ради від 08 вересня 2016 року № 381 господарство ОСОБА_4 належало до суспільної групи "колгоспний двір".
В період з 1986 року до 1990 року в господарстві після смерті ОСОБА_3 залишився проживати ОСОБА_4, суспільна група господарства "колгоспна", що підтверджується погосподарською книгою № 3 господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 З 26 травня 1988 року головою двору зазначено ОСОБА_4, який на той час був заступником голови колгоспу. Житловий будинок з дерева було збудовано у 1957 (1959) році, а житловий будинок з цегли - у 1992 році.
16 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21 червня 2016 року дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2
16 серпня 2016 року приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Клід О. Я. було видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4, а саме на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4124 га, 0,3172 га, 0,3048 га, які розташовані на території Васючинської сільської ради.
21 вересня 2016 року приватним нотаріусом Рогатинського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Клід О. Я. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно з якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Вказана постанова мотивована тим, що документ, який посвідчує право власності ОСОБА_4 на домоволодіння, відсутній, а інші документи не підтверджують його права власності.
З медичної карти № 1940/2011 вбачається, що ОСОБА_4 було встановлено діагноз - лівобічна пахвинна грижа. 22 березня 2011 року він був госпіталізований, а 27 квітня 2011 року - виписаний з лікарні.
Згідно з інформацією, яка міститься у медичній карті ОСОБА_4 № 26420/1419, у нього була ускладнена катаракта обох очей. 29 жовтня 2013 року ОСОБА_4 був госпіталізований, а 01 листопада 2013 року - виписаний з лікарні.
ОСОБА_4 помер раптовою смертю, що підтверджується протоколом патологоанатомічного дослідження від 13 лютого 2016 року № 133.
Відповідно до частини п`ятої статті 1224 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України). Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.