ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 757/31619/16-ц
провадження № 61-30100св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, прокуратура Полтавської області, Головне управління Національної поліції в Полтавській області, Лохвицький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України, подану її представником Богушем Павлом Миколайовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року, ухвалене у складі судді Гладун Х. А., та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Стрижеуса А. М., Антоненко Н. О., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі - ГУ ДКСУ у Полтавській області), прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУ НП в Полтавській області), Лохвицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - Лохвицький ВП ГУ НП в Полтавській області) про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що 16 березня 2012 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, а 27 березня 2012 року пред`явлено обвинувачення за вказаними статтями.
Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2013 року його визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, проте ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року цей вирок скасовано і передано кримінальну справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позивач вказує, що судом повернено кримінальну справу прокурору Лохвицького району Полтавської області для додаткового розслідування, а 30 травня 2015 року постановою слідчого СВ Лохвицького районного відділу УМВС України у Полтавській області кримінальне провадження відносно нього закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України - за відсутністю у діях ознак кримінального правопорушення.
У зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом він зазнав моральних страждань, які полягають у погіршенні репутації, розповсюдженні відносно нього негативної інформації, втрати роботи у зв`язку з виявом до нього недовіри, неможливістю залишати межі району через підписку про невиїзд. Такі обставини у сукупності призвели до погіршення його стосунків з оточуючими, спричинили душевні хвилювання і призвели до погіршення стану здоров`я.
Посилаючись на викладене, позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду, яку оцінює у 200 000 гривень, стягнувши відшкодування з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнено з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 75 000 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неправомірним перебуванням під слідством і судом протягом 38 місяців, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 75 000 гривень, визначеному судом з урахуванням фактичних обставин справи і відповідно до принципів розумності та справедливості.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що у зв`язку з проведенням відносно ОСОБА_1 досудового розслідування і судового слідства, він зазнав моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у визначеному Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року Державна казначейська служба України, діючи через свого представника Богуша П. М., звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою, яка жодним чином права ОСОБА_1 не порушила, тому суд безпідставно стягнув з неї відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.
Вважає, що право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" виникає у разі встановлення при закритті кримінального провадження факту незаконності притягнення особи як обвинуваченого або незаконності проведення відносно цієї особи інших процесуальних дій, які обмежують права громадянина.
Судами попередніх інстанцій не встановлено незаконності у діях співробітників прокуратури Полтавської області, Лохвицького ВП ГУ НП в Полтавській області і ГУ НП в Полтавській області, тому, на думку заявника, правових підстав для відшкодування моральної шкоди немає.
Вважає, що стягнена судом сума відшкодування у розмірі 75 000 гривень є завищеною, її розмір у рішенні не обґрунтований.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. Зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2010 року ОСОБА_1 обрано Яхниківським сільським головою Лохвицького району Полтавської області.
Постановою прокурора Полтавської області від 16 березня 2012 року стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 121130009 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України. Організацію досудового слідства покладено на прокурора Лохвицького району Полтавської області.
Постановою слідчого прокуратури Лохвицького району Полтавської області від 27 березня 2012 року ОСОБА_1 притягнено як обвинуваченого у кримінальній справі № 121130009 і пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України.
Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 27 березня 2012 року відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
28 березня 2012 року обвинувальний висновок відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, затверджений прокурором Лохвицького району Полтавської області і направлений до Лохвицього районного суду Полтавської області для розгляду по суті.
Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 лютого 2013 року змінено ОСОБА_1 запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
13 лютого 2013 року ОСОБА_1 затримано і поміщено до ізолятора тимчасового тримання Лохвицького РВ УМВС України в Полтавській області.
Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України. За вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, його засуджено до покарання у вигляді обмеження волі на 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посаду сільського голови села Яхники Лохвицького району Полтавської області строком на 2 роки 6 місяців. За вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді обмеження волі на 1 рік з позбавленням права обіймати посаду сільського голови села Яхники Лохвицького району Полтавської області строком на 2 роки. Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробувальним іспитовим строком 1 рік. Запобіжний захід за вироком обрано у вигляді підписки про невиїзд.
Під вартою ОСОБА_1 перебував два дні.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2013 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд до Лохвицького районного суду Полтавської області.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2013 року підсудність кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 змінено, справу направлено для розгляду до Гадяцького районного суду Полтавської області.
Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 грудня 2013 року кримінальну справу № 121130009 направлено прокурору Лохвицького району Полтавської області для додаткового розслідування.
У зв`язку з набранням чинності КПК Українивід 2012 року, 17 лютого 2014 року відомості про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених частиною другою статті 191, частиною першою статті 366 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014170230000030. Досудове розслідування доручено Лохвицькому РВ УМВС України в Полтавській області.
Постановою слідчого СВ Лохвицького РВ УМВС України в Полтавській області від 30 травня 2015 року кримінальне провадження № 12014170230000030 від 17 лютого 2014 року закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК Українивід 2012 року у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень.
Всього під слідством і судом ОСОБА_1 перебував 38 місяців 3 дні.
Доказів того, що значна тривалість досудового розслідування зумовлена неналежною процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1, відповідачами не надано.
Також судами встановлено, що протоколом 22-ої сесії шостого скликання Яхниківської сільської ради від 21 червня 2013 року депутатами сільської ради у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності висловлено ОСОБА_1 недовіру та достроково припинено його повноваження як голови сільської ради.
У місцевих засобах масової інформації здійснено кілька публікацій, які містили інформацію про пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів і висвітлювали питання щодо виявлення йому недовіри депутатами сільської ради та дострокового припинення його повноважень сільського голови.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.