1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


20 травня 2019 року

м. Київ


справа № 274/1371/18

провадження № 61-38682 св 18


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,


учасники справи:

позивач (заявник)- ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня

2018 року у складі судді Скиби М. М. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст вимог заяви


У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у порядку частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно якої просив накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, а саме: на 1/2 частку будинку, загальною площею 146,9 кв. м., вартістю - 443 212,00 грн та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .


Заява мотивована тим, що 19 лютого 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого остання отримала у борг грошові кошти у розмірі 1 863 783,00 грн, що станом на день укладення договору в еквіваленті становило 69 000,00 доларів США, зі строком повернення не пізніше 17 березня 2018 року.


Ураховуючи, що ОСОБА_2 повернула лише 101 000,00 грн, він має намір звернутись з позовом до суду про стягнення простроченої заборгованості за договором позики у розмірі 1 762 783,00 грн.


Посилаючись на те, що не вжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_2 відчужити належне їй майно, що у подальшому може призвести до утруднення виконання судового рішення про стягнення на його користь заборгованості за договором, просив заяву задовольнити.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від

21 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.


Накладено арешт на 1/2 частку будинку, загальною площею 146,9 кв.м, вартість якого становить 443 212,00 грн, та на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , які знаходяться по АДРЕСА_1 .


Визначено ОСОБА_1 зустрічне забезпечення у розмірі 176 278,30 грн, зобов`язано ОСОБА_1 сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк до 27 березня 2018 року та надати документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.


Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ураховуючи співмірність заходів забезпечення позову з позовними вимогами, визначений позивачем вид заходу забезпечення позову є доцільним у рамках розгляду зазначеної справи, оскільки наявні підстави вважати, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити у подальшому неможливим виконання судового рішення. Оскільки з копії паспорта позивача вбачається, що місце його проживання зареєстровано у

м. АДРЕСА_2, на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не надано доказів на підтвердження наявності у власності ОСОБА_1 нерухомого майна на території України, суд вважав необхідним визначити ОСОБА_1 зустрічне забезпечення у розмірі 10 відсотків від ціни позову, які підлягають сплаті на депозитний рахунок суду у строк до 27 березня 2018 року.


Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції


Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня

2018 року залишено без змін.


Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття визначених судом заходів забезпечення позову є законним та обгрунтованим.


Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи


У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду липні 2018 року,

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 22 травня 2018 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.


Касаційна скарга мотивована тим, що необхідність обрання забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно не обгрунтована ані

ОСОБА_1 , ані судами під час ухвалення судових рішень. Доказів на підтвердження існування реальної загрози не виконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, заявником не надано. Будинок та земельна ділянка не належить їй одноособово, іншим співвласником вказаного майна є ОСОБА_3 Крім того, на спірне майно зареєтровано обтяження - заборона відчуження, що свідчить про те, що оскаржуваними судовими рішеннями не враховано права та інтереси інших осіб.


Відзив на касаційну скаргу не надійшов


Рух справи у суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.


Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


................
Перейти до повного тексту