ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №816/2023/15
адміністративне провадження №К/9901/27039/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015 (суддя Удовіченко С.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (головуючий суддя Перцова Т.С., суддя: Жигилій С.П., Дюкарєва С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юстас-концесія" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Юстас-концесія" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 №0007242202.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає, що у наданих позивачем первинних документах наявні дефекти, такі документи складені з порушенням. Як вказує відповідач, до перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні або подорожні листи, не підтверджено факт переміщення товару придбаного у ТОВ "Софтпро-Трейдінг". Відповідач вважає, що позивачем не надано документів, які б у сукупності разом з податковими та видатковими накладними підтвердили реальність здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ "Софтпро-Трейдінг".
Також, на думку податкового органу акт приймання-передачі наданих послуг, оформлений між ТОВ "Юстас-Концесія" та ТОВ "Софтпро-Трейдінг" не є допустимим доказом реальності господарської операції щодо надання позивачеві послуг з просочування дерев`яних шпал, який надано надано лише до суду, під час перевірки не надавався. Відповідач звертає увагу, що позивачем не надано письмових замовлень на надання вказаних послуг. Крім того, під час перевірки Кременчуцькою ОДПІ враховано акт від 16.10.2014 №67/11-23-22-04/30330993 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Софтпро-Трейдинг", яким зафіксовано відсутність останнього за місцезнаходженням (юридичною адресою), відсутність виробничих потужностей та складських приміщень, порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення та придбання суб`єктів господарювання, у т.ч. ТОВ "Софтпро-Трейдінг". Враховуючи викладене, відповідач не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачеві грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача є аналогічними, що викладені у апеляційній скарзі.
Позивачем подано до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно яких позивач вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для обґрунтованих висновків про неправомірність формування податкового кредиту та нереальності господарських операцій. Як зазначає позивач, відображення господарських операцій із ТОВ "Софтпро-Трейдінг" здійснювалось ТОВ "Юстас-Концесія" відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Окремі неточності у заповненні первинних документів не є свідченням відсутності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Крім того, позивач наголошує, що згідно з листом Кременчуцької ОДПІ від 25.08.2015 №20070/15 по кримінальному провадженню жодній особі не повідомлено про підозру. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що Кременчуцькою ОДПІ не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ "Юстас-Концесія" та ТОВ "Софтпро-Трейдінг".
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.05.2019 без повідомлення сторін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини, які сторонами не заперечуються.
Посадовими особами відповідача у період з 04.11.2014 по 10.11.2014, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 20.1 статті 20, статті 82 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Юстас-Концесія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Софтпро-Трейдінг" за період липень, вересень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 17.11.2014 №2665/16-03-22-02-12/34607722, яким зафіксовано порушення пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Юстас-Концесія" занижено податок на додану вартість у розмірі 270531,47грн. в тому числі за липень 2014 року в розмірі 269694,27грн. та за вересень 2014 року в розмірі 837,20грн.
На підставі наведених висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення 12.12.2014 №0007242202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 338163,34грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 270531,47грн. та за штрафними санкціями в розмірі 67632,87грн.
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "Софтпро-Трейдінг" та відсутності підстав для винесення оскаржуваного рішення. Апеляційний суд погодився з позицією суду попередньої інстанції та вказав, що наявними в матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Софтпро-Трейдінг", при цьому товари та послуги, які надавалися вказаним контрагентом, були використані ТОВ "Юстас-Концесія" в межах здійснення власної фінансово - господарської діяльності.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.
Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.
Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.