ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2019 року
Київ
справа №812/957/15
адміністративне провадження №К/9901/19870/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року (суддя - Борзаниця С.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гайдар А.В., судді - Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.)
у справі №812/957/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тана"
до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тана" (далі - Товариство, Позивач) звернулося в Луганський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі- Відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 28.04.2015 року №0001671503.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 28.04.2015 №0001671503, видане Державною податковою інспекцією у м.Сєвєродонецьку ДФС у Луганській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався на тому, що наявність бюджетної заборгованості, яка існувала увесь час з моменту виникнення обов`язку сплати грошового зобов`язання і до його погашення, і яка власне стала джерелом сплати зазначеного грошового зобов`язання, доводить відсутність складу податкового правопорушення стосовно терміну затримки сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2015 року, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
02.12.2016 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначає, що доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі, в зв`язку з чим, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
09.02.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017).
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 15.04.2015 головним державним ревізором інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю обєктів і операцій на підставі п. 75.1.1. статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тана".
За результатами перевірки складено акт від 15.04.2015 №616/12-14-15-03/14-24195267.
Контролюючий орган дійшов висновку про прушення позивачем вимог п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, Товариство здійснювало перерахування податку на додану вартість з порушенням строків щодо сплати узгоджених сум податкових зобовязань на загальну суму 808 695, 30 грн.
На підставі вищевказаного акта перевірки, ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийнято податкове повідомлення-рішення: форми Ш від 28.04.2015 №0001671503, яким згідно статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 15 календарних днів сплати суми грошового зобовязання в розмірі 808 695, 30 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 %, в сумі 80 869, 53 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України зі скаргами, за результатами розгляду яких податукове повідомлення - рішення залишено без задоволення, що мало наслідком звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом.
Спірні відносисни регулюються Подаковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, чинній на момент їх виникнення.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 33 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від`ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок відємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:
а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.
Суми такого відємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;