ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
Київ
справа №815/5878/15
касаційне провадження №К/9901/19733/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 (суддя Танцюра К.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі № 815/5878/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИИЛ" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗИИЛ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015 №0002472208 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 588332грн. за основним платежем та в сумі 147083грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002462208 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 528060грн. за основним платежем та в сумі 132015грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 12.11.2015 позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.03.2016 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем активів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Транс", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Трейд ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейдгруп ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс Логістік".
Переглядаючи оскаржувані судові в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами рішення першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИИЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.12.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 26.12.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 09.09.2015 №576/15-21-22-01/38479781.
На підставі висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень Державною податковою інспекцією в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015:
№0002472208 про визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 611212грн. за основним платежем та в сумі 152803грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0002462208 про визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 528075грн. за основним платежем та в сумі 132019грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
У справі, що розглядається, позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015 №0002472208 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 588332грн. за основним платежем та в сумі 147083грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002462208 в частині визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 528060грн. за основним платежем та в сумі 132015грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для прийняття податковим органом вказаних актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягали у неправомірному формуванні показників податкового обліку за нереальними операціями з придбання:
1) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегас Транс" на підставі договору від 03.02.2014 №0302/14, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Трейд ЛТД" на підставі договору поставки від 01.04.2014 №129 та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстрейдгруп ЛТД" на підставі договору від 01.09.2014 №1509 послуг щодо поставки вантажу (продуктів харчування) до пункту призначення та передачі його уповноваженій на отримання товару особі. У підтвердження своїх висновків про нереальний характер господарських операцій позивача з вказаними контрагентами податковий орган посилається на їх відсутність за адресою місцезнаходження, а також на неподання зазначеними юридичними особами податкової звітності за 2014 рік. В обґрунтування відсутності права у позивача на формування показників податкового обліку за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстрейдгруп ЛТД" відповідач також вказував на те, що пред`явлені позивачем акти здачі-прийняття робіт не конкретизують обсягів, часу та маршруту здійснених транспортних перевезень, номенклатури товарів, марки та номерів автотранспорту. Також до перевірки не надано документів, необхідних з урахуванням специфіки спірних перевезень, а саме - санітарних паспортів на автотранспорт, санітарні книжки водіїв з результатами медичного огляду.
2) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс Логістік" на підставі договору від 14.01.2014 №1401/14 послуг, пов`язаних з перевезенням, обробкою, отриманням і зберіганням вантажів. Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що надані позивачем у підтвердження фактичного вчинення таких операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Сервіс Логістік" акти здачі-прийняття робіт не розкривають зміст наданих послуг, що свідчить про непов`язаність таких операцій з господарською діяльністю позивача.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.