ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
Київ
справа №802/4012/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14173/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Совгири Д.І., Білоуса О.В., Курка О.П. від 01.03.2016 у справі №802/4012/15-а за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору №00009009441375 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний on-line" у гривнях від 02.12.2014 р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та ОСОБА_1 ;
- зобов`язання уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 стосовно зміни розміру належної йому суми та збільшити її на 188641,75 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову.
Адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору № 00009009441375 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний on-line" у гривнях від 02 грудня 2014 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 .
Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) стосовно зміни розміру належної йому суми та збільшити її на 188 641,75 грн.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров В.В. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги заявником зазначено, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів, як кредитором, грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Зазначено, що операції із перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки були здійснені в період дії постанови НБУ від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних". Також наголошено на тому, що укладення позивачем із банком договору банківського вкладу було здійснено всупереч приписам Правил банківського обслуговування фізичних осіб, затверджених рішенням Ради директорів АТ "Дельта Банк" згідно протоколу № 14 від 20 березня 2013 року.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що 15.05.2013 р. між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір №022-01000-150513, згідно якого банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривнях з використанням та обслуговуванням платіжної картки.
02.12.2014 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Поділля-Агро" та ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 14, відповідно до умов якого перший надає поворотну фінансову допомогу ОСОБА_1 в національній валюті України в межах суми 200000 грн., яку, відповідно до пункту 3.1 договору, позичальник зобов`язується повернути до 28.02.2015 р. Цього ж дня відбулось зарахування вказаної суми на рахунок позивача.
02.12.2014 р. між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Лояльний on-line" №00009009441375 у гривнях, за умовами якого відсоткова ставка на суму вкладу складає 21,5 % річних. Термін дії договору визначений по 01.01.2015 р.
Враховуючи укладання вказаного договору, зарахування вкладу у розмірі 200000 грн. здійснено з поточного рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 на депозитний.
На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" № 150 від 02.03.2015 року, ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 2.03.2015 р., зі змінами, внесеними рішенням №71 від 8.04.2015 р., з 3.03.2015 р. розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на шість місяців з 3.03.2015 р. по 2.09.2015 р. включно.
16.06.2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням про надання інформації щодо невиплати йому грошових коштів за договором. Письмової відповіді ОСОБА_1 не отримав, однак у телефонному режимі, як вказав позивач, його було повідомлено про те, що договір банківського вкладу №00009009441375 від 02.12.2014 р. визнано нікчемним згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до пунктів 1, 2 рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта банк" та делегування повноважень ліквідатора банку " №181 від 02.10.2015 р., розпочато процедуру ліквідації банку з 5.10.2015 р. по 4.10.2017 р. та призначено уповноваженою особою Фонду провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича, якому делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта банк", визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на два роки з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 року включно.
З 08.10.2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам ПАТ "Дельта Банк" коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів. та 4.11.2015 р. на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, йому виплачено кошти в сумі 11358,25 грн. (відсотки за депозитом).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок розміщення грошей ПСП "Поділля-Агро" на рахунку позивача шляхом їх поділу створено перевагу третій особі перед іншими добросовісними вкладниками банку шляхом виплати на користь вказаної юридичної особи через третіх осіб, зокрема через позивача всієї суми з бюджетних коштів Фонду в першу чергу, що призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних підстав. Тобто, дані обставини свідчать про нікчемність вказаних операцій у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, про що вказано в повідомленні відповідача.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту нікчемності укладеного позивачем із банком правочину. Наголошено на тому, що чинне законодавство не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо власником.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.
Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.