ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
Київ
справа №810/4340/16
адміністративне провадження №К/9901/4132/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (суддя Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Пилипенко О.Є.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАПОЛІС" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - Інспекція, відповідач), третя особа - Міністерство фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення Інспекції від 17 травня 2016 року №3788/10/10-13-11-02-10; визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність із Законом України від 26 листопада 2015 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; зобов`язання Інспекції прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2016 року з додатками та доповненнями до неї з подальшим введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей зазначених у податковій декларації від 17 травня 2016 року та додатках до неї; зобов`язання Кабінету Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 26 листопада 2015 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", та забезпечити перегляд і приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність з цим Законом.
Ухвалою від 30 грудня 2016 року Київський окружний адміністративний суд позовну заяву в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність із Законом України від 26 листопада 2015 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", та зобов`язання Кабінету Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 26 листопада 2015 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", та забезпечити перегляд і приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність з цим Законом повернув особі, що її подала на підставі пункту 5 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) у зв`язку із наявністю у провадженні цього ж адміністративного суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Також цією ж ухвалою Київський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву в решті позовних вимог без руху в зв`язку з недоданням до неї доказів сплати судового збору в належному розмірі (оскільки, на думку суду, позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, тоді як судовий збір сплачено лише за одну) й незазначенням в позовній заяві адрес електронної пошти сторін або відомостей про їх відсутність та надав Товариству п`ятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення її недоліків.
Копію зазначеної ухвали позивачем отримано 17 січня 2017 року та в межах наданого для усунення недоліків позовної заяви строку надіслано до суду заяву про роз`яснення постановленої ним ухвали.
Ухвалою від 01 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року та постановою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року, Київський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні заяви позивача про роз`яснення ухвали від 30 грудня 2016 року.
При цьому слід відмітити, що судом не встановлено обставин оскарження (зокрема Товариством) ухвали суду першої інстанції від 30 грудня 2016 року, у тому числі й в частині повернення позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2019 року, позовну заяву разом з доданими до неї документами на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України повернуто особі, що її подала, в зв`язку з неусуненням останньою у встановлений судом строк її недоліків.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив вказані рішення судів скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновку судів про заявлення ним в позовній заяві двох окремих позовних вимог немайнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором, враховуючи, що вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії спрямована лише на реалізацію захисту права позивача, порушення якого встановлюється при вирішенні першої вимоги (про визнання незаконним й скасування рішення).
Відповідач та третя особа письмових відзивів (заперечень/пояснень) на касаційну скаргу суду не надали.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому за змістом статті 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, зокрема, було визначено: верховенство права; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.