ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа №457/908/17
адміністративне провадження №К/9901/7056/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року (колегія суддів: Старунський Д.М., Багрій В.М., Курилець А.Р.)
у справі №457/908/17
за позовом ОСОБА_1
до Трускавецької міська ради Львівської області
про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016.
І. РУХ СПРАВИ
1. 21.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування п.4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016 "Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб" №166 від 19.05.2016 року про внесенні змін до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 року "Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця".
2. Ухвалою від 17.09.2018 Трускавецького міського суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 . без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
3. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 позов задоволено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2019 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 скасовано та залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування п. 4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 13.03.2019. Просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2019 відкрито касаційне провадження.
7. 07.05.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а справу розглядати без участі відповідача.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. 19.05.2016 Трускавецька міська рада ухвалила рішення № 166 "Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб".
9. Пунктом 4 цього рішення вирішено внести зміни до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця": доповнити додаток №1 цього рішення пунктом 3.4.4 такого змісту: земельний податок на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності, на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски, або павільйони становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.
10. Згідно з Договором купівлі-продажу від 06.08.2012 ОСОБА_1 придбав у власність об`єкт незавершеного будівництва магазину з офісними приміщеннями б/н, 68 % готовності по АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,0090 га кадастровий номер - НОМЕР_1, на якій він розташований.
11. Позивач з рішенням не згідний, вважає що воно порушує його права, а тому звернувся до суду з позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки Податковим кодексом України не передбачено встановлення такого податку. Встановлення різних ставок земельного податку з однаковим цільовим призначенням для суб`єктів господарювання порушує принцип рівності платників податків перед законом.
13. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено, дійшов іншого висновку - про залишення позову без розгляду.
14. Суд виходив з того, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права з часу оприлюднення оскаржуваного рішення, тобто у серпні 2016 року. До суду позивач звернувся лише 21.08.2017, тобто після спливу шестимісячного строку звернення до суду та без зазначення обставин, які б свідчили про пропущення встановленого строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.
15. На переконання апеляційного суду, позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
16. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду про залишення позову без розгляду з таких підстав:
А) суд не взяв до уваги доводів про причини пропуску строку звернення до суду, а саме те, що позивач не є підписником бюлетеню "Голос ради", в якому було опубліковано оскаржуване рішення та не є активним користувачем мережі Інтернет;
Б) суд не звернув увагу на те, коли оскаржуване рішення буде застосовано до конкретних суб`єктів, на яких він поширюється. До позивача, як платника нового податку введеного згідно з оскаржуваним рішенням, цей податок був вперше застосований податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2017 № 368050-1313, яке ОСОБА_1 отримав у липні 2017 року. Отже, початком перебігу строку звернення до суду слід вважати саме липень 2017 року, а не дату друку рішення у місцевій газеті. До суду вперше позивач звернувся в серпні 2017 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду з моменту, коли дізнався про це.
В) порушення прав у разі дії нормативно-правового акта може мати триваючий характер, тому строк звернення до суду слід розраховувати протягом усього часу чинності акта.
17. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що позивачем не було обґрунтовано факт порушення оскаржуваним рішенням його прав. Крім того, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про звернення позивача до суду після спливу шестимісячного строку.