ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа №818/1687/16
касаційне провадження №К/9901/140/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя - Павлічек В.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Дюкарєва С.В.) у справі №818/1687/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС, третя особа: Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС, третя особа: Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 20.09.2016 №0000471400 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача за період з 21.04.2015 по 12.11.2015 застосовано штраф у розмірі 1 569 515,89 грн. та нараховано пеню у сумі 166 547,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч імперативним приписам абзацу шостого пункту 4 статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" контролюючий орган не розглянув скаргу товариства протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, а тому скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Також позивач зазначив про те, що при встановленні факту порушення щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску контролюючим органом не враховано, що станом на 21.04.2015 за підприємством не рахувалась заборгованості зі сплати єдиного внеску за березень 2015 у сумі 159 525 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 20.09.2016 №0000471400 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 31 905 грн. та нарахування пені у розмірі 723,62 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 в частині відмови у задоволенні позову та у цій частині прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові МГУ ДФС від 20.09.2016 №0000471400 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1 537 610, 89 грн. та нарахування пені у розмірі 165 823,39 грн. У іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2017 залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 16.06.2016 року №52/28-09-14-07/05747991. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення від 04.07.2016 №0000251400 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 569 515,89 грн. та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 166 547,01 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначеного рішення, ДФС України прийнято рішення від 14.09.2016 №20025/6/99-99-11-02-02-25, яким скаргу товариства задоволено частково, рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС №0000251400 від 04.07.2016 скасовано та відкликано з дня прийняття такого рішення, зобов`язано СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС прийняти нове рішення. На виконання вказаного рішення, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС 20.09.2016 прийнято оскаржуване у даній справі рішення. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, за результатами розгляду якого рішенням Офісу великих платників податків ДФС рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. Листом від 09.12.2016 №26696/6/99-99-11-02-02-25 "Про розгляд скарги" ДФС України повідомлено позивача, що рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС про застосування штрафних санкцій від 20.09.2016 №0000471400 не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України, оскільки питання порушене у скарзі №18-7/1968 від 14.11.2016 є фактично повторним та вже вирішене по суті. Вказані рішення контролюючих органів скасовані у судовому порядку.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 21.04.2015 у підприємства відсутня заборгованість зі сплати ЄСВ за березень 2015 року, а отже нарахування контролюючим органом позивачу штрафних санкцій та пені за період з 21 по 28 квітня 2015 року є протиправним; в іншій частині оспорюване рішення є правомірним з огляду на наявність у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ за період червень 2015 року у сумі 2 880 598,45 грн. та вересень 2015 року у сумі 4 087 456 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення за результатами розгляду в адміністративному порядку скарг підприємства на рішення від 20.09.2016 №0000471400 визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, а отже у відповідача виник обов`язок повторно розглянути скаргу товариства та прийняти за її розглядом вмотивоване рішення у встановлений законодавством строк. Оскільки рішення за результатами розгляду скарги позивача у строк встановлений законодавством не прийнято, скарга позивача №18-7/1968 від 14.11.2016 вважається такою, що повністю задоволена та відповідно вважається скасованим рішення від 20.09.2016 №0000471400.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Офіс великих платників податків ДФС (Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС) подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що за підприємством рахується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 7 847 579,45 грн., в т.ч., за березень 2915 року у сумі 159 525 грн., червень 2015 року у сумі 2 880 598,45 грн. та вересень 2015 року у сумі 4 087 456 грн., а отже нарахування позивачу штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідає вимогам закону. Скаржник зазначив, що задоволення скарги платника податку за принципом мовчазної згоди можливе лише за умови не прийняття та не надіслання контролюючим органом рішення за результатами розгляду скарги платника податку, тоді як відповідачем належним чином розглянуто скарги позивача та прийняті вмотивовані рішення від 14.11.2016 №18-7/1968 та від 09.12.2016 №26696/6/99-99-11-02-02-25 "Про розгляд скарги". Скасування цих рішення у судовому порядку не спростовує факту розгляду їх контролюючим органам та надіслання платнику податку рішень за результатами розгляду скарг.
На адресу суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просив суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено право платника податків оскаржувати рішення, прийняті контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку.
За змістом статті 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.