ПОСТАНОВА
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа №320/4898/15-а
касаційне провадження №К/9901/13035/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 (головуючий суддя: Головко О.В., судді: Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі №320/4898/15-а за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Запорізької митниці ДФС Суконкіна Едуарда Васильовича про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Заступника начальника Запорізької митниці ДФС Суконкіна Едуарда Васильовича, у якому просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 30.12.2014 №0292/11200/14, якою гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн.; провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ввезення транспортного засобу відбулось в митному режимі "тимчасового ввезення", а не у режимі "транзит", а отже позивача безпідставно піддано адміністративному стягненню за перевищення визначених статтею 95 Митного кодексу України (для транспортних засобів, які переміщуються у митному режимі транзит) строків доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів; справа про порушення митних правил розглянута без належного повідомлення позивача про її розгляд та як наслідок, за відсутності особи яка притягається до адмінвідповідальності.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.07.2015 адміністративний позов задоволено частково: скасовано постанову №0292/11200/14, винесену 30.12.2014 заступником начальника Запорізької митниці ДФС Суконкіним Едуардом Васильовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн., а справу надіслано на новий розгляд до Запорізької митниці ДФС. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 скасовано постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.07.2015 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 05.10.2014 гр. ОСОБА_1 ввіз на митну територію України в зоні діяльності Ягодинської митниці Міндоходів автомобіль "RENAULT LAGUNA", держ. номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2 , по смузі "зелений коридор" з метою транзиту, який згідно заявленого митного режиму, повинен був бути вивезеним в строк до 16.04.2014. Однак, станом на 24.11.2014, згідно бази даних ЄАІС Міністерства доходів та зборів України, даний автомобіль не вивезено за межі митної території України. Таким чином, ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення зазначеного автомобіля більш ніж на 10 діб. За фактом події, посадовою особою органу доходів і зборів складено протокол про порушення митних правил від 24.11.2014 №0292/11200/14. За результатами розгляду справи про порушення митних правил, посадовою особою митного органу винесено оспорювану у даній справі постанову від 30.12.2014 №0292/11200/14.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, виходив з того, що митним органом не повно з`ясовані обставини справи, у т.ч., не надано оцінки складу адмінправопорушенню, не з`ясовано причини неприбуття особи, яка притягається до адмінвідповідальності, на розгляд справи про порушення митних правил.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у діях позивача наявний склад адмінправопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України; розгляд справи відбувся з належним повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що підтверджується документально, на який позивач не з`явився.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просив Верховний Суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у діях позивача відсутній склад інкримінованого йому адмінправопорушення позаяк транспортний засіб був ввезений на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення; позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, оскільки на момент направлення поштової кореспонденції за адресою його реєстрації, такий вже був знятий з реєстрації за адресою місцяпроживання.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 381 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За змістом статті 93 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.