Постанова
іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 727/5339/17
провадження № 51-2775км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурорів, які брали участь у розгляді кримінального провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260040000895, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Новомосковська Тульської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2016 року за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі статей 75, 76 КК звільненого від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), в силу ст. 89 КК такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені
судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вищевказаним вироком:
- ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 липня 2016 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 12 квітня по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
- ОСОБА_2 виправдано за ч. 2 ст. 185 КК у зв`язку з відсутністю доказів, які б доводили винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення. Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до вимог закону.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 9 квітня 2017 року приблизно о 16:03, перебуваючи на вул. 28-го Червня, 3 у м. Чернівцях, за допомогою пристрою зчитування автомобільної сигналізації скопіював код охоронної сигналізації до автомобіля "Hyundai Santa Fe" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) у момент його закриття потерпілим ОСОБА_3 за допомогою брелока охоронної сигналізації. Пересвідчившись, що останній відійшов на безпечну відстань, ОСОБА_1, діючи повторно, знявши із сигналізації вказаний автомобіль, проник усередину, звідки викрав матеріальні цінності та гроші, чим завдав потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 28 940,12 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1, захисника Явіца В. Й. та прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурори, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Крім іншого, вказують на те, що місцевий суд не оцінив усіх доказів, наявних у провадженні, та дійшов безпідставного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК і виключення з обвинувачення ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Апеляційний суд усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, розглянув справу за відсутності обвинуваченого ОСОБА_2, а також залишивши апеляційну скаргу прокурора без задоволення, свого рішення належним чином не мотивував, не зазначив підстав, на яких скаргу визнав необґрунтованою, тому ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК. З урахуванням викладеного судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Засуджений заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З урахуванням вищезазначених вимог закону Суд, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у цих рішеннях. Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 185 КК та міра призначеного останньому покарання у касаційній скарзі не оскаржуються.
Разом із тим, як убачається зі змісту касаційної скарги прокурорів, вони не погоджуються з висновком суду про виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК та виключення з обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб", проте, на думку Суду, такі твердження є безпідставними з огляду на нижченаведене.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК у разі, якщо у кримінальному провадженні не доведено факту вчинення обвинуваченим злочину, суд ухвалює виправдувальний вирок.
У ст. 370 цього Кодексу визначено, що судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом із додержанням норм права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК.