Постанова
Іменем України
16 травня 2019 року
м. Київ
справа № 202/32800/13-ц
провадження № 61-39603св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", ОСОБА_1, ОСОБА_2,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року у складі головуючого-судді Слюсар Л. П. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", звернулося до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "А-Банк"), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що 04 липня 2005 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 125 750,08 грн зі сплатою 14,04 % річних з кінцевим терміном повернення до 03 липня 2012 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 04 липня 2005 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно з яким остання поручилася за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а 20 жовтня 2010 року між банком та ПАТ "А-Банк" - договір поруки, згідно з яким останнє поручилося за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором на суму 10 тис. грн.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 09 липня 2014 року, утворилась заборгованість у сумі 193 319,99 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 46 766,24 грн; заборгованості по процентах за користування кредитом - 82 770,89 грн; заборгованості по комісії - 5 788,65 грн; заборгованості по пені - 47 994,21 грн.
Ураховуючи викладене та уточнені позовні вимоги, позивач просив стягнути вказану заборгованість солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а 10 тис. грн солідарно з ОСОБА_1 та ПАТ "А-Банк".
У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання неправомірними дій та визнання кредитного договору припиненим.
Позов мотивовано тим, що починаючи з листопада 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку за кредитом з 14,04 % до 17,04 % річних від залишку заборгованості; а з 01 лютого 2009 року - до 26,76 % річних від залишку заборгованості, у зв`язку з чим він звертався до суду з відповідним позовом. Так, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 січня 2012 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" та зобов`язано банк здійснити перерахунок суми заборгованості за кредитним договором від 05 липня 2005 року за період з листопада 2008 року по 20 січня 2012 року, за ставкою кредитування 1,17 % на місяць та скасувати штрафні санкції, нараховані внаслідок несплати ОСОБА_1 відсотків за зміненими відсотковими ставками. Однак незважаючи на це, ПАТ КБ "ПриватБанк" надав розрахунок суми заборгованості, виходячи з підвищених відсоткових ставок.
Крім того, позивач зазначає, що для погашення заборгованості за кредитним договором, 16 грудня 2009 року він добровільно передав ПАТ КБ "ПриватБанк" за актом приймання автомобіль марки "Renaut Meganeе", 2004 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та видав на ім`я працівників банку нотаріально посвідчену довіреність для зняття вказаного автомобіля з реєстраційного обліку та його продажу.
Відповідно до розрахунку, наданого ПАТ КБ "ПриватБанк", його заборгованість за кредитним договором, станом на 21 січня 2010 року, складала в загальній сумі 73 558,53 грн, а середня ринкова вартість переданого автомобіля станом на січень 2010 року, відповідно до довідки суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Авто Маркет" від 19 вересня 2013 року, складала 89 812 грн, що перевищувала розмір заборгованості за кредитним договором на 16 263,47 грн. Автомобіль було реалізовано лише 06 серпня 2012 року.
Позивач вважає, що такими діями банк навмисно не реалізовував автомобіль чим завдав йому значну майнову шкоду, оскільки з січня 2010 рок по серпень 2012 року користувався вказаним автомобілем та нараховував проценти за користування кредитом та штрафні санкції.
Ураховуючи викладене, просив суд визнати неправомірним нарахування ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотків та штрафних санкцій за кредитним договором від 04 липня 2005 року, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, за період з січня 2010 року по серпень 2012 року включно; визнати вказаний кредитний договір припиненим з січня 2010 року, у зв`язку з виконанням в повному обсязі ОСОБА_1 . своїх зобов`язань за цим договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов ПАТ КБ "ПриватБанк" є недоведеним, оскільки позивач в порушення вимог статті 131 ЦПК України не надав суду належних доказів на підтвердження правильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, доказів перерахування грошових коштів за договорами страхування.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив із відсутності підстав для задоволення позову, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк", на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 січня 2012 року, перерахував відсоткову ставку, яка узгоджується з умовами кредитного договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд не переглядав рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову, оскільки воно сторонами не оскаржувалося.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні первісного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що до матеріалів справи додано належні та допустимі докази, які підтверджують розмір заборгованості за кредитним договором, зокрема, розрахунок містить графу від 06 серпня 2012 року, в якій відображено зарахування на погашення заборгованості за кредитним договором коштів, отриманих від продажу заставного автомобіля. Крім того, обставини реалізації заставного автомобіля, порядок проведення торгів та строк їх проведення не можуть бути підставами для відмови в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в вересні 2018 року відзиві, ПАТ "А-Банк", посилаючись на те, що доводи ПАТ КБ "ПриватБанк" не містять жодних обґрунтованих тверджень, які б вказували на хибність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не зазначають у чому саме полягає порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які повністю відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права, залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 липня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DZV0AK00610005, згідно з яким банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування коштів на строк 84 місяці по 03 липня 2012 року включно, у вигляді непоновалювальної лінії в розмірі 125 750,08 грн на наступні цілі: придбання автомобіля в сумі 86 918 грн; оплату страхових платежів у розмірі 38 832,08 грн, з оплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,17% в місяць на суму заборгованості по кредиту, щомісячної комісії в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту плюс сума, розрахована відповідно до пункту 3.1 кредитного договору.