ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 208/2873/14-ц
провадження № 61-6672св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, -приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган Марія Анатоліївна, Реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Ходюшем Артемом Михайловичем, на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 квітня 2016 року, ухвалене у складі судді Ричка С. О., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Макарова М. О., Максюти Ж. І., Прозорової М. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20 червня 2012 року з підстав його укладення у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Посилався на те, що 16 січня 2008 року ОСОБА_2 отримала від нього у позику грошові кошти у сумі 180 000 доларів США та у встановлений строк позику не повернула, що змусило його звернутися до неї із позовом про стягнення боргу. З метою забезпечення позову у справі про стягнення боргу ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 7 жовтня 2011 року накладено арешт на майно ОСОБА_2, а саме на магазин непродовольчих товарів (вбудоване приміщення № 3, 4 АДРЕСА_2, що належав їй на праві приватної власності.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2012 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 7 жовтня 2011 року скасовано і 20 червня 2012 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаного магазину, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 22 червня 2012 року Обласним комунальним підприємством "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації"
Уточнивши у квітні 2016 року позовні вимоги в частині підстави позову, позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_2 продала магазин за заниженою ціною, продовжує ним користуватись, тобто, укладаючи 20 червня 2012 року із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, діяла не з метою настання реальних наслідків відчуження зазначеного об`єкта нерухомості, а з метою ухилення від виконання рішення суду про стягнення з неї заборгованості в сумі, еквівалентній 180 000 доларів США, на підставі статей 203, 215, 216 ЦК України просив визнати недійсним договір купівлі-продажу магазину, повернути сторони у первісний стан, залишивши за ОСОБА_2 право власності на цей магазин, а також відшкодувати понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 квітня 2016 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу магазину непродовольчих товарів (вбудованого приміщення № 3, 4 АДРЕСА_2, укладений 20 червня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; сторони договору купівлі-продажу магазину повернуті в первинний стан, скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на приміщення магазину, право власності на приміщення цього магазину залишено за ОСОБА_2, а також стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір у сумі 3 654 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин відсутності у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наміру на настання реальних наслідків під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки до відповідача ОСОБА_3 не перейшов тягар утримання придбаного ним нерухомого майна, що є істотною ознакою відсутності реального набуття права власності на предмет договору відчуженням майна.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на відповідність його висновків матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У грудні 2016 року ОСОБА_3 через адвоката Ходюша А. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суди, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не врахували, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав відсутності у сторін реальних намірів на створення юридичних наслідків правочину вже було відмовлено. Вказане рішення апеляційного суду залишено без ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року. Наведені обставини, на його думку, свідчать про наявність підстав для закриття провадження у справі за статтею 205 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судових рішень, але суд безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання; ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд не встановив підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, для визнання правочину недійсним з мотивів його фіктивності.
Позиція інших учасників справи
У березні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просив залишити оскаржувані судові рішення без змін. Зазначив, що оспорюваний правочин стосується його майнових прав, тобто можливості задоволення його майнових вимог за позовом про стягнення боргу за договором позики. Доводи касаційної скарги про необхідність закриття провадження у справі, на його думку, не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та ухвалою цього ж суду від 22 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 позичила у позивача грошові кошти у сумі 180 000 доларів США. ОСОБА_2 не виконала зобов`язання щодо повернення вказаних коштів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до неї із позовом про стягнення боргу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 7 жовтня 2011 року за заявою позивача у цивільній справі № 409/945/12 з метою забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_2, зокрема, на магазин непродовольчих товарів (вбудоване приміщення № 3, 4), що належав їй на праві приватної власності.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області 11 червня 2012 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 7 жовтня 2011 року скасовано.
Судами встановлено, що 20 червня 2012 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Прожуган М.А. та зареєстрований за № 1542. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстровано Обласним комунальним підприємством "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_3 22 червня 2012 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови