ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №808/2916/16
касаційне провадження №К/9901/35511/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2016 (суддя - Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 (судді - Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі за позовом Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ОДПІ) до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - ПАТ "ЗАЛК") про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОДПІ звернулась до суду з позовом про стягнення з ПАТ "ЗАЛК" податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1717007,84 грн.
Підставою для звернення до суду з позовом ОДПІ вказує наявність у товариства податкового боргу у сумі 1717007,84 грн, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за липень 2016 року.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017, адміністративний позов задовольнив: стягнув кошти з рахунків платника податків ПАТ "ЗАЛК" у всіх банках, обслуговуючих такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків на користь Управління казначейства у м. Запоріжжі у сумі податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 1717007,84 грн.
Судове рішення першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано висновком про те, що сума боргу, заявлена до стягнення, знайшла своє підтвердження у судовому процесі. При цьому суд встановив, що ОДПІ було дотримано процедуру, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення з платника податків податкового боргу, - 10.07.2015 товариству була вручена податкова вимога форми "Ю" від 01.07.2015 №610-23.
Зазначені обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017.
У касаційній скарзі відповідач з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що, на думку відповідача, суди неправильно визначили у резолютивній частині судового рішення можливість стягнення податкового боргу не тільки з рахунків платника податків, а й за рахунок готівки, що йому належить. Крім того, відповідач зазначає, що податкову вимогу від позивача не отримував, а наявна у матеріалах справи податкова вимога складена іншим контролюючим органом. Також відповідач зазначає, що суб`єкт владних повноважень порушив норми процесуального права під час подання позову, оскільки до копії позовної заяви не долучив копії долучених до неї документів та власне саму копію позовної заяви надіслав рекомендованим листом без повідомлення про вручення адресату.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.05.2017 №К/800/14093/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу позивача.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.05.2019 касаційну скаргу відповідача прийняв до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України).
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Як встановили суди, податкова вимога форми "Ю" від 01.07.2015 №610-23 була направлена відповідачу 07.07.2015 та вручена 10.07.2015.
Відповідач у касаційній скарзі не заперечує отримання такої податкової вимоги, водночас зазначає, що така вимога була сформована Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, про що свідчить копія корінця податкової вимоги, долучена до матеріалів справи), у той час як з позовом про стягнення податкового боргу у даній справі звернулася Запорізька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що у контролюючий орган не дотримався процедури стягнення боргу, що передує звернення до суду.