Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 442/6319/16-ц
провадження № 61-30728св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року у складі судді Коваля Р. Г. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 25 липня 1987 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя у сторін не склалося, постійно виникають непорозуміння та сварки. Протягом останніх чотирьох років він не веде з ОСОБА_2 спільного господарства, не підтримує шлюбних стосунків, їх шлюб носить формальний характер, а подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2, який зареєстровано 25 липня 1987 року Виконавчим комітетом Стебницької міської ради Львівської області, актовий запис № 85.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстровано 25 липня 1987 року Виконавчим комітетом Стебницької міської ради Львівської області, актовий запис № 85.
Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим та суперечить інтересам позивача, який не бажає проживати з відповідачем.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу
ОСОБА_2 відхилено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки сторони тривалий час не підтримують подружніх відносин, позивач категорично не бажає їх поновлювати, подальше сімейне життя подружжя і примирення неможливе, шлюб існує формально.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона не бажає розривати шлюб, хоче зберегти сімейні відносини з позивачем. Місцевий суд не вжив усіх необхідних заходів щодо примирення подружжя згідно з вимогами статті 111 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 442/6319/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 25 липня 1987 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.