Постанова
Іменем України
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 367/5808/16-ц
провадження № 61-35126св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Ірпінський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція",
третя особа - Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Старовойтової Дарини Андріївни на постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У липні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Ірпінський міський відділ ДВС ГТУЮ у Київській області), Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція"), третя особа - Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області (далі - Реєстраційна служба Ірпінського МУЮ), про визнання права власності, визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, посилаючись на те, що 30 березня 2012 року між ними і ОСОБА_4 як покупцями та ОСОБА_5 як продавцем було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким вони набули у власність по 1/4 частині земельної ділянки площею 0,3388 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Гостомельської селищної ради Київської області. 07 червня 2013 року право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ, про що вчинено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав. У березні 2016 року вони випадково дізналися, що постановою Ірпінського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 01 грудня 2012 року на спірну ділянку було накладено арешт в порядку примусового виконання виконавчого листа № 1013/6471/2012, виданого 18 вересня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 142 200 грн основного боргу, 8 276,04 грн інфляційних втрат, 6 708,72 грн трьох процентів річних. Крім того, в результаті проведення прилюдних торгів 06 листопада 2013 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3, якому 27 листопада 2013 року було видано свідоцтво про право власності. Таким чином, під час проведення торгів було реалізоване майно, яке не належало боржнику, що призвело до порушення їх майнових прав. Враховуючи викладене, на підставі статей 203, 215, 317, 321, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили: визнати за ними право власності по 1/4 частині спірної земельної ділянки; визнати недійсними прилюдні торги від 06 листопада 2013 року та свідоцтво про право власності від 27 листопада 2013 року, видане приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренко О. В. на ім`я ОСОБА_3 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року у складі судді Оладько С. І. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не навели жодної підстави для визнання недійсним правочину та не надали доказів на підтвердження вказаних ними обставин. Також позивачами не зазначено, в чому саме полягають допущені державним виконавцем порушення норм чинного законодавства під час примусового виконання виконавчого листа № 1013/6471/2012. Наявність оригіналу договору купівлі-продажу земельної ділянки не позбавляє позивачів права звернутися до відповідного державного органу із заявою про реєстрацію права власності на частину спірного майна.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,0847 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 . Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_5, від 06 листопада 2013 року. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 27 листопада 2013 року на земельну ділянку площею 0,3388 га, що знаходиться на території Гостомельської селищної ради Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1, видане ОСОБА_3 . приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нечипоренком О. В. та зареєстроване в реєстрі за № 1055. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при проведенні прилюдних торгів ОСОБА_3 була продана земельна ділянка, яка не належала боржнику ОСОБА_5, а перебувала у спільній частковій власності позивачів. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були протиправно позбавлені права на спірне нерухоме майно, яке вони придбали та оформили у встановленому законом порядку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У червні 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Старовойтова Д. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 08 травня 2018 року, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що в поданій ОСОБА_1 апеляційній скарзі не зазначено всі необхідні відомості про учасників справи, зокрема їх правильні адреси, а також не вказано, які саме норми процесуального права були порушені місцевим судом. Крім цього, ОСОБА_1 не мала права змінювати предмет позову та просити задовольнити вимоги іншого позивача, оскільки ОСОБА_2 не оскаржувала рішення Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2017 року, а отже, погодилася з ним. На час укладення позивачами договору купівлі-продажу діяла заборона на відчуження земельних ділянок, які призначені для ведення особистого селянського господарства. Позивачі не вчинили своєчасних дій, спрямованих на реєстрацію права власності на спірну ділянку. Вирішуючи питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді протоколу про результати прилюдних торгів, суд апеляційної інстанції не застосував реституцію (не вирішив питання про повернення ОСОБА_3 сплачених ним грошових коштів за земельну ділянку).
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Під час перегляду справи в апеляційному порядку вона не змінювала предмет позову, її вимоги відповідали прохальній частині позовної заяви і в такому ж вигляді були задоволенні апеляційним судом. Укладений нею договір купівлі-продажу є дійсним, оскільки мораторій на відчуження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства поширював свою дію лише на ті землі, які були виділені в натурі власникам земельних паїв. До 2013 року державна реєстрація прав на земельну ділянку не здійснювалася. Крім того, на час проведення прилюдних торгів її право власності на спірну ділянку вже було зареєстроване в державній реєстраційній службі міста Ірпеня . ОСОБА_3 не звертався з окремим позовом про повернення йому сплачених грошових коштів за договором купівлі-продажу, оформленим у вигляді протоколу про результати прилюдних торгів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.
04 вересня 2018 року справа № 367/5808/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Судами встановлено, що 30 березня 2012 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3388 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Гостомельської селищної ради Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. За цим правочином позивачі придбали по 1/4 частині вказаної ділянки.
01 грудня 2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна були внесені відомості про арешт спірної земельної ділянки, який був накладений в порядку примусового виконання виконавчого листа № 1013/6471/2012, виданого 18 вересня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області, про солідарне стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 142 200 грн основного боргу, 8 276,04 грн інфляційних втрат, 6 708,72 грн трьох процентів річних.
07 червня 2013 року Реєстраційною службою Ірпінського МУЮ за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно, про що вчинено відповідні записи у Державному реєстрі речових прав.
06 листопада 2013 року відбулися прилюдні торги, згідно з якими земельну ділянку площею 0,3388 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) для ведення особистого селянського господарства як таку, що належить боржнику ОСОБА_5, розташовану на території Гостомельської селищної ради Київської області, було реалізовано ОСОБА_3 за 35 700 грн, що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 06 листопада 2013 року та актом державного виконавця Ірпінського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 14 листопада 2013 року.
19 листопада 2013 року, тобто після проведення вказаних торгів, державним реєстратором видалено запис про реєстрацію за позивачами права власності на спірну ділянку як такий, що проведений помилково.
27 листопада 2013 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
Постановою державного виконавця Ірпінського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 03 грудня 2013 року знято арешт із земельної ділянки площею 0,3388 га.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.