ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 753/23570/16-ц
провадження № 61-30092св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року, ухвалене у складі судді Лужецької О. Р., та рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року, ухвалене колегією у складі суддів: Білич І. М., Поліщук Н. В., Шахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначило, що 20 грудня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукта кредитних карт, відповідно до умов позичальнику надано у кредит кошти в сумі 17 878,91 гривень зі сплатою процентів за користування ними у розмірі 18% річних.
Кредитна заборгованість підлягала погашенню в повному обсязі у строк до 31 грудня 2017 року щомісячними платежами у розмірі по 456,44 гривень.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов`язання за генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості, яка разом із запропонованими банком Умовами і правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.
Оскільки відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з неї заборгованість у розмірі 50 402,35 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом - 16 736,03 гривень; заборгованості за процентами - 10 163,09 гривень; заборгованості за пенею і комісією - 16 165,44 гривень; штрафу - 7 337,79 гривень.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 50 402,35 гривень, яка складається із: заборгованості за кредитом - 16 736,03 гривень; заборгованості за процентами - 10 163,09 гривень; заборгованості за пенею і комісією - 16 165,44 гривень; штрафу - 7 337,79 гривень. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанцій дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань з погашення кредитної заборгованості, розмір якої визначений генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року в частині стягнення пені і комісії у загальному розмірі 16 165,44 гривень скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні вимог про стягнення пені і комісії. У частині стягнення кредиту, процентів за користування кредитними коштами і штрафу рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені і комісії, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Умовами і правилами надання банківських послуг та підписаною сторонами угодою про реструктуризацію заборгованості не передбачено можливості нарахування на суму заборгованості, яка реструктуризована банком, пені і комісії. З висновками суду першої інстанції про наявність у відповідача заборгованості за кредитом, процентами і нарахуванням йому у зв`язку з порушенням умов угоди штрафу суд апеляційної інстанції погодився, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року і рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник посилається на те, що передбачених угодою про реструктуризацію заборгованості від 20 грудня 2012 року кредитних коштів у розмірі 17 878,92 гривень вона не отримувала.
Вказаною угодою у кредит надані кошти, які є заборгованістю за укладеним сторонами кредитним договором від 5 листопада 2006 року, тому, на думку заявника, неправомірним є нарахування на цю суму, яка уже включає в себе неустойку, пені і штрафу.
Вважає, що періодична сплата платежів у рахунок погашення заборгованості не свідчить про визнання всіх складових цього боргу і не перериває перебіг позовної давності щодо вимог про сплату процентів і неустойки, оскільки позичальником може визнаватися і погашатися виключно сума основного боргу.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що умови угоди про реструктуризацію заборгованості від 20 грудня 2012 року є несправедливими і порушують її права як споживача.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2017 року АТ КБ "ПриватБанк", діючи через свого представника Сокуренка Є. С ., подало заперечення на касаційну скаргу, у яких послалося на безпідставність її доводів. Зазначило, що, укладаючи угоду про реструктуризацію заборгованості, позичальник узгодила із банком розмір своєї кредитної заборгованості. Розрахунок заборгованості відповідача вчинений банком з урахуванням даних первинних бухгалтерських документів, тому, оскільки на спростування правильності цього розрахунку жодних доказів не надано, відсутня потреба для подання до суду первинних документів.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 6 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 листопада 2006 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNH4KP23670211.
20 грудня 2012 року між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 підписано генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № DNH4KP23670211 від 5 листопада 2006 року та приєднання до Умов і правил надання продукта кредитних карт.
Згідно з умовами генеральної угоди її сторони погодили, що розмір заборгованості позичальника на момент підписання угоди становить 19 206,92 гривень.
Позичальник доручає банку без додаткового погодження у день надання кредиту перерахувати суму у розмірі 1 328 гривень на будь-який відкритий позичальником у банку рахунок (пункт 2.10 генеральної угоди).
Решта кредитної заборгованості у розмірі 17 878,92 гривень і нараховані на цю суму проценти у розмірі 1,5% щомісячно підлягали погашенню у строк до 31 грудня 2017 року шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 456,44 гривень (пункти 2.1).
Пунктом 2.2 генеральної угоди визначено, що у разі порушення позичальником її умов він сплачує банку штраф у розмірі 7 341,57 гривень.
З поданого АТ КБ "ПриватБанк" розрахунку заборгованості суди встановили, що станом на 8 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за угодою від 20 грудня 2012 року становить 50 402,35 гривень і складається із: заборгованості за кредитом - 16 736,03 гривень; заборгованості за процентами - 10 163,09 гривень; заборгованості за пенею і комісією - 16 165,44 гривень; штрафу - 7 337,79 гривень.
ОСОБА_1 на спростування виконаного позивачем розрахунку заборгованості жодних доказів не подала.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови