Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 236/2445/16-ц
провадження № 61-37366св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Новосядлової В. М., Будулуци М. С., Груіцької Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту.
Позов мотивовано тим, що 22 липня 2000 року її баба ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким усе своє майно заповіла їй. З 2007 року вона разом зі своєю родиною та ОСОБА_4 проживали у будинку АДРЕСА_1 . У 2014 році ОСОБА_4 захворіла на онкологічне захворювання, у зв`язку з чим неодноразово проходила хіміо-променеве лікування. Незадовго до смерті ОСОБА_4 забрала до себе її дочка ОСОБА_2 - тітка позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 вона дізналася про те, що остання 22 грудня 2015 року склала заповіт на користь своєї дочки ОСОБА_2
Позивач вважає, що заповіт необхідно визнати недійсним, оскільки він суперечить волі спадкодавця, яка тривалий час проживала з нею та її родиною, на момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними через свій психічний стан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним заповіт, посвідчений 22 грудня 2015 року державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори за реєстром № 4157 від імені ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент складення заповіту 22 грудня 2015 року ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком посмертної судово-психіатричної експертизи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, встановивши всі обставини у справі та оцінивши належним чином висновок посмертної судово-психіатричної експертизи у сукупності з іншими доказами, виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки на час розгляду справи не було доведено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами того, що під час вчинення заповіту ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з порушенням вимог статті 263 ЦПК України, оскільки апеляційний суд у своєму рішенні посилається лише на доводи сторони відповідача по справі та надані ним докази, в той час як посилання на докази та твердження сторони позивача відсутні. Крім того, апеляційний суд, призначаючи посмертну комісійну судово-психіатричну експертизу, поставив на вирішення ті ж запитання, що і в ухвалі місцевого суду, якою було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, при вирішенні якої враховувались також і можливість зміни психічного стану хворої, у зв`язку з онкологічним захворюванням та проведенням у 2015 році активного курсу хіміотерапії, що є значним та відповідно і основним при вирішенні питання відносно ОСОБА_4, що було проігноровано апеляційним судом.
Ухвалою судді Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. До таких висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на таке.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що позивач по справі ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
За життя 22 липня 2000 року ОСОБА_4 було складено заповіт, згідно з яким остання заповіла все своє майно позивачеві по справі ОСОБА_1
22 грудня 2015 року ОСОБА_4 склала другий заповіт, згідно з яким заповіла все своє майно своїй дочці, відповідачеві по справі, ОСОБА_2
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 від 22 грудня 2015 року, посилалась на те, що оскільки ОСОБА_4 у 2014 році захворіла на онкологічну хворобу та починаючи з липня 2014 року проходила курс лікування в онкологічному диспансері, тому не усвідомлювала значення своїх дій та не мгла керувати ними під час посвідчення заповіту 22 грудня 2015 року.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.
Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.
Згідно частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.