Постанова
Іменем України
20 травня 2019 року
м. Київ
справа № 201/6646/17
провадження № 61-36106 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - державний вищий навчальний заклад "Національний гірничий університет",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" на рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
державного вищого навчального закладу "Національний гірничий університет" (далі - ДВНЗ "Національний гірничий університет") про стягнення ненарахованої та невиплаченої стипендії.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 вересня 2012 року його було зараховано до складу студентів ДВНЗ "Національний гірничий університет" на денну форму навчання на пільгових умовах, як особу, батько якої має стаж роботи у підземних умовах більше 15 років.
Факт наявності у батька підземного стажу роботи більше 15 років гарантував йому право на отримання соціальної стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", натомість відповідач нараховував та виплачував йому стипендію на загальних підставах, тобто у розмірі меншому за рівень прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Посилаючись на те, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідачем гарантій передбачених статтею 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", позивач просив стягнути з ДВНЗ "Національний гірничий університет" ненараховану та недоплачену стипендію за період з вересня 2012 року по червень
2016 року, ураховуючи інфляційні втрати, у розмірі 20 874,28 грн, з яких: недоплачена стипендія - 12 865,60 грн, інфляційні втрати - 8 008,68 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ДВНЗ "Національний гірничий університет" на користь ОСОБА_1 ненараховану та недоплачену стипендію, з урахуванням інфляційних втрат, у розмірі 20 874,28 грн, з яких: недоплачена стипендія - 12 865,60 грн, інфляційні втрати - 8 008,68 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за змістом положень статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та пункту 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1045, особи, які стали студентами протягом трьох років після здобуття базової та/або повної загальної середньої освіти, батьки яких є шахтарями, що мають не менш як 15 років стажу підземної роботи мають право отримання соціальної стипендії за весь період навчання у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Зважаючи на те, що розмір стипендії, що нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 не відповідав встановленому статтею 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а про порушення свого права позивач дізнався з довідки про доходи від 21 березня 2017 року, суд першої інстанцій вважав наявними підстави для стягнення з ДВНЗ "Національний гірничий університет" на користь позивача сум ненарахованої та недоплаченої стипендії за період з вересня 2012 року по червень 2016 року, з урахуванням інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від
24 жовтня 2017 року про виправлення описки, апеляційну скаргу
ДВНЗ "Національний гірничий університет" залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ДВНЗ "Національний гірничий університет", у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року, і ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишились обставини того, що право позивача на отримання соціальної стипендії на підставі статті 5 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" не було порушено, оскільки він не звертався до ДВНЗ "Національний гірничий університет" із заявою про виплату йому такої стипендії, а також те, що до частини заявлених позивачем вимог сплила позовна давність, що свідчить про необгрунтоване стягнення сум ненарахованої та недоплаченої стипендії за період з вересня 2013 року по квітень 2014 року, з урахуванням інфляційних втрат. Твердження позивача про те, що про порушене право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб працездатного віку він дізнався з довідки про доходи за
2017 рік, не може слугувати доказом того, що позивач не знав і не міг дізнатися про розмір стипендії, яку отримував щомісячно у період навчання.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи в суді касаційної інстанції
14 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.