ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2019 року
Київ
справа №816/1271/16
адміністративне провадження №К/9901/31781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
за участі представника відповідача: Новоселецької І.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області)
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 (головуючий суддя: Канигіна Т.С.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 (головуючий суддя: Дюкарєва С.В., судді: Жигилій С.П., Перцова Т.С.)
у справі № 816/1271/16
за позовом ОСОБА_2
до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просила: скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №40885-0000, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 54814,72 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 № 40885-0000.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 12, 288 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст. 7, 8 та 9 та 159 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги, позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку виходячи із норм ПК безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо такого податку.
У судовому засіданні представник ДПІ підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Представник ДПІ в судовому засіданні підтвердив відсутність укладеного між Радою та позивачем договору оренди земельної ділянки.
Позивач у судове засіданні не прибула, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. При цьому надіслала до суду клопотання, в якому просила суд розглядати справу за її відсутності.
Позивач не реалізувала своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що позивач є власницею 447/5000 часток нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03.12.2013; та 17/100 часток нежитлових будівель за цією ж адресою, які набула за договором купівлі-продажу від 27.06.2014.
У зв`язку із наявністю у позивача вказаного нерухомого майна, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №40885-0000, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 54814,72 грн.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 ПК плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Статтею 265 цього Кодексу визначено, що податок на майно складається з: 265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 265.1.2. транспортного податку; 265.1.3. плати за землю.
Вказаний податок відповідно до пункту 10.1.1 пункту 10.1 ст. 10 ПК віднесено до місцевих податків.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269 ПК платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 ст. 270 ПК об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Пунктом 288.2 цієї статті встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 цієї статті).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції при застосуванні норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК та виходячи із принципу стабільності податкового законодавства, зробив висновок, що ставки земельного податку, які затверджені рішенням Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.01.2016 № 20 "Про затвердження ставок земельного податку на 2016 рік", можуть бути застосовані лише з 2017 року, тобто наступного бюджетного періоду після періоду, в якому було оприлюднено рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевого податку. Застосування цих ставок у 2016 році суперечить вказаній нормі та принципу стабільності податкового законодавства.. Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції щодо застосування норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК, не змінюючи рішення суду першої інстанції, доповнив своє рішення висновком про те, що земельна ділянка, на якій розташована належна позивачу будівля, не є об`єктом оподаткування із орендної плати на земельну ділянку з огляду на відсутність факту укладення договору оренди між позивачем та Новосанжарською селищною радою.