ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2019 року
Київ
справа №2а-416/12/0970
адміністративне провадження №К/9901/5587/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2012 (суддя - Остап`юк С.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 (судді - Ніколін В.В., Гінда О.М., Старунський Д.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 03.11.2011 №0002691703 про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 65 947,57 грн.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що обчислення контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб за нормою 25 % до валового доходу з підстав відсутності у позивача документального підтвердження понесених витрат є необґрунтованими, оскільки господарські операції позивача з придбання та оплати товару підтверджені первинними документами.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 02.03.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 №0002691703.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючий орган при обчисленні оподатковуваного доходу повинен був врахувати всі валові витрати позивача, оскільки господарські операції з придбання продукції та її оплати підтверджуються первинними документами. Кошти на закупівлю лісової продукції позивач знімав з розрахункового рахунку, а грошові кошти за реалізацію цієї продукції покупець перераховував позивачу на його розрахунковий рахунок. Валові витрати позивача підтверджені достатніми первинними документами (накладними та товарними чеками). Вимоги контролюючого органу надати інші розрахункові документи є безпідставними, оскільки позивач у період отримання вказаного доходу та понесення витрат на закупівлю продукції перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності і відповідно до статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 №727/98 мав право не застосовувати електронно-касові апарати для розрахунків зі споживачами.
ДПІ у м. Івано-Франківську подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.05.2015 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд ухвалою від 20.05.2019 прийняв касаційну скаргу ДПІ до провадження та призначив попередній розгляд справи.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 13.10.2011 № 8787/17-3/1855212332 контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 №0002691703 про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 65 947,57 грн.
Підставою для визначення цього грошового зобов`язання є висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого позивач занизив чистий доход за І -ІІІ квартали 2010 року на суму 439 650,48 грн.
Контролюючий орган виходив з того, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, у ІІІ кварталі 2010 року отримав дохід у сумі 1 186 361,30 грн, в результаті чого перевищив граничний обсяг виручки (500 тис. грн), встановлений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.1999 №746/99) від 03.07.1998 № 727/98, що дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування. Після перевищення граничного обсягу виручки позивач зобов`язаний був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за загальними правилами, з оподаткуванням сум перевищення понад 500 тис.грн.
Контролюючий орган вважає, що витрати позивача не підтверджені документально розрахунковими документами, тому при визначенні оподатковуваного доходу керувався статтею 13 Декрету, якою передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу, а якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то такі витрати враховуються за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву, і застосував норму 25 % від валового доходу, передбачену додатком №6 до Інструкції "Про прибутковий податок з громадян".
При цьому виходив з того, що валовий доход позивача складає 686 361,30 грн (сума перевищення граничного розміру виручки у 500 тис.грн), сума валових витрат складає 171 590,32 грн (686 361,30 х 25%), сума оподатковуваного доходу складає 514 770,98 грн (686 361,30 - 171 590,30), а сума податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік - 77 215,65 грн (514 770,98 х 15%). Ураховуючи, що позивач сплатив податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі 11 268,08 грн, контролюючий орган визначив позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податок з доходів фізичних осіб в сумі 65 947,57 грн.