ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №0870/1553/12
адміністративне провадження №К/9901/4543/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2013 (суддя - Сацький Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Нагорна Л.М., Сафронова С.В.) у справі № 0870/1553/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Аквілон" (далі - ТОВ "ВБК "Аквілон") звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) від 04.01.2012 №00000022302 та №0000012302.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2013, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання робіт, товарів (послуг) від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
Також відповідач просить замінити його на процесуального правонаступника Головне управління ДФС у Запорізькій області.
Позивач не скористався своїм правом та не надав заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВБК "Аквілон" з питань взаємовідносин з ТОВ "Мега-ТЕК", МПП "Доннік", ТОВ "Будекспорт", ТОВ "Синдикат ТМ "Катана", ТОВ "Укрпромтехснаб" за період з січень-квітень 2011 року, вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.12.2011 №271/23-2/35596331.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "ВБК "Аквілон" пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 811330,00 грн. за період з 01.01.2011 по 30.09.2011; пунктів 198.2, 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 662397,00 грн., з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відомості баз даних ДПС, де вказано про неперебування підприємств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, неподання до контролюючих органів податкової звітності, відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання робіт та товарів (послуг) від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
На підставі названого акту перевірки, 04.01.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0000012302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 811331,00 грн., у тому числі 811330,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0000022302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 704064,75 грн., у тому числі 662397,00 грн. за основним платежем та 416667,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем робіт, товарів (послуг) у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.