ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2019 року
Київ
справа №826/10887/13-а
адміністративне провадження №К/9901/4466/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року (судді: Губська О.А. (головуючий), Парінов А.Б., Беспалов О.О.)
у справі № 826/10887/13-а
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач"
про нарахування та стягнення податкових зобов`язань, визначених із застосуванням звичайних цін,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ, контролюючий орган) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровестпостач" (далі - Товариство), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 01 жовтня 2013 року просила нарахувати та стягнути з відповідача суму податкового зобов`язання з податку на прибуток і податку на доходи фізичних осіб, визначеного із застосуванням звичайних цін, та штрафні санкції.
Позов обґрунтовано тим, що під час проведеної перевірки ДПІ виявила, що Товариство здійснило відчуження земельної ділянки пов`язаній особі за цінами, нижче за звичайні, що призвело до заниження розміру податку на прибуток та зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 листопада 2013 року (суддя Соколова О.А.) позов задовольнив:
- нарахував та стягнув з Товариства суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 229 698 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57 424,50 грн за заниження податкових зобов`язань у півріччі 2012 року із застосуванням звичайних цін;
- нарахував та стягнув з Товариства суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 185 946 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46 486,50 грн за заниження податкових зобов`язань у 2012 році із застосуванням звичайних цін.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2014 року скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2014 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДПІ.
Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому в задоволенні касаційної скарги ДПІ просило відмовити.
16 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 квітня 2013 року №350/22.2/32248560.
Згідно з актом перевірки ДПІ встановила порушення Товариством пп. 1.20.1, 1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у півріччі 2012 року, в результаті чого занижено скоригований валовий дохід від реалізації земельної ділянки за цінами, нижче за звичайні, на загальну суму 2 355 000 грн; пп.164.2.17 "е" п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України - у 2012 році не утримано податок на доходи фізичних осіб із доходу фізичної (пов`язаної) особи ОСОБА_1 від реалізації земельної ділянки, отриманого у вигляді суми знижки звичайної ціни у розмірі 2 355 000 грн.
На підставі акта перевірки контролюючим органом 30 квітня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 000581202 про сплату 494 550 грн грошового зобов`язання з податку на прибуток і 123 638 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій; № 0002371705 про сплату 402 655 грн грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і 100 664 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій (до складу сум зобов`язань увійшли, у тому числі, суми за порушеннями, відображеними в пп. 3.6.1 п. 3.6 акта перевірки).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України (надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 5.6 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 (був чинний на час виникнення спірних правовідносин), з 1 січня 2013 року у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов`язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 cтатті 14 Податкового кодексу України передбачено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Водночас згідно з підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 cтатті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
За правилами пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.
Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов`язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом. У даному випадку це визначено в п. 188.1 cт. 188 Податкового кодексу України.
Пунктом 39.3 cтатті 39 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до пунктів 39.14, 39.15 статті 39 Податкового кодексу України обов`язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.
Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.
У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов`язання, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Визначені із застосуванням звичайних цін база, об`єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.
За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов`язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Згідно з частиною восьмою підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94-ВР), вимоги якого передбачають аналогічні методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.