ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2019 року
Київ
справа №826/17730/15
касаційне провадження №К/9901/28143/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкстрейдкомпані Київ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк), про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,
секретар судового засідання Савченко А.А.
представник позивача - Яковлев О.С.,
представник відповідача - Берегова А.О.,
УСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, за участі третьої особи - Банку, у якому просило: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 1389-23 від 23.07.2015, прийняту Інспекціюю; визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 1389-23 від 23.07.2015 Інспекції.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що дотримуючись вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, Товариство виконало свій податковий обов`язок зі сплати податкового зобов`язання у встановлений строк. Маючи на власному рахунку в банку достатні для сплати податків кошти, Товариство ініціювало перед банком сплату податкових зобов`язань, банк прийняв платіжне доручення до сплати, однак не перерахував кошти до бюджету, посилаючись на фінансові труднощі. Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Позивач не може бути притягнутий до відповідальності за невиконання банком своїх зобов`язань щодо перерахування грошових коштів до бюджету згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України. Вказані обставини свідчать, що станом на 22.07.2015 у Товариства не існувало податкової заборгованості, яка зазначена у оспорюваній податковій вимозі, та відсутність у Інспекції правових підстав для прийняття рішення про опис майна Товариства у податкову заставу.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 18.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що Товариством не було надано належних та допустимих доказів отримання та прийняття ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" платіжного доручення від 26.03.2015 № 101071890 на суму 2092130,00 грн. (податок на додану вартість за лютий 2015 року), а також доказів повернення його Банком без виконання.
Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.08.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що: в судовому засіданні суду першої інстанції Товариством було надано для огляду оригінал платіжного доручення від 26.03.2015 № 101071890 з відміткою банку про його отримання та п прийняття, копію якого було долучено до матеріалів справи, а також до касаційної скарги; на неодноразові звернення Товариства до Банку щодо причин непроведення платежу Банк, посилаючись на фінансові труднощі, жодних письмових пояснень не надав, у судові засідання судів першої та апеляційної інстанцій не з`являвся, будь-яких пояснень чи заперечень не надав.
Інспекція та Банк не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.05.2019 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 28.05.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у рядках 25, 25.1 якої задекларувало суму податку на додану варітьсь, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до бюджету, у розмірі 2092130,00 грн.
Товариство є клієнтом ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", в якому має поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті. Станом на 26.03.2015 року залишок коштів на зазначеному поточному рахунку Товариства становив 13017808,48 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" від 27.07.2015 № 9-713522/388.
З метою виконання зобов`язань зі сплати платежів до державного бюджету (податку на додану вартість) Товариство подало до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" платіжне доручення від 26.03.2015 № 101071890 про переказ коштів у сумі 2092130,00 грн., призначення платежу - податок на додану вартість за лютий 2015 року.
Зазначене платіжне доручення банк прийняв до виконання, про що свідчить відмітка банку, проте Товариство виявило, що станом на 01.04.2015 ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" не здійснило переказу коштів до бюджету з невідомих причин, у зв`язку з чим Товариство листом № 01/04-3 від 01.04.2015 невідкладно повідомило Інспекцію про зазначені обставини, до якого додало копію платіжного доручення та звернення до банку.
Разом з цим Інспекція надіслала Товариству податкову вимогу від 23.07.2015 №1389-23 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 2092130,00 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу №1389-23 від 23.07.2015.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.